Уреаплазма парвум і уреалітікум (Ureaplasma parvum, Ureaplasma urealyticum), кількісне визначення бактеріальної ДНК методом ПЛР. Диференціювання.

Уреаплазма парвум і уреалітікум, кількісне визначення бактеріальної ДНК методом ПЛР з диференціюванням – один з методів діагностики уреаплазмозу та диференціальної діагностики запальних захворювань сечовидільної системи. ПЛР-дослідження відноситься до прямих методів визначення наявності збудника, відрізняється високою чутливістю та 100% специфічністю, дозволяє здійснювати видове диференціювання бактерій роду Ureaplasma. Дослідження з кількісним визначенням генетичного матеріалу (бактеріальної ДНК уреаплазми парвум і уреалітікум) забезпечує лікаря інформацією для постановки етіологічного діагнозу й оцінки ефективності терапії.

Що потрібно знати про аналіз на кількісне визначення бактеріальної ДНК Ureaplasma parvum, Ureaplasma urealyticum методом ПЛР

Уреаплазма парвум і уреалітікум – найбільш поширені види бактерій роду уреаплазм, прив'язані переважно до епітелію сечостатевого тракту та за певних умов здатні викликати в ньому запальні процеси. Уреаплазми мають специфічні особливості будови – відсутність щільної клітинної стінки (тому їх ще називають внутрішньоклітинними паразитами), дрібні для бактерій розміри, наближені до розмірів великих вірусів. Бактерії роду Ureaplasma відносять до умовно-патогенних, інфікування ними далеко не завжди призводить до розвитку захворювання. Розвитку запального процесу сприяють зниження імунітету, порушення нормальної мікрофлори, pH сечостатевого тракту, наявність супутніх інфекцій. Уреаплазмами інфікована значна кількість здорових людей, частота колонізації цими мікроорганізмами в жінок різного віку варіюється в діапазоні 11-80%, у чоловіків безсимптомне носійство відзначається значно рідше, зазвичай інфікування призводить до розвитку запального процесу.

Запальне захворювання органів сечостатевої системи, викликане уреаплазмами, називають уреаплазмозом. Зазвичай розвиток захворювання пов'язаний з ростом Ureaplasma urealyticum, цей вид відрізняється більш високою патогенністю, рідше збудником уреаплазмозу є Ureaplasma parvum. Уреаплазми передаються переважно статевим шляхом, а також контактно-побутовим і вертикальним (від матері до плоду трансплацентарно або до дитини в процесі пологів). Через низьку патогенність МКХ-10 не відносить уреаплазмоз до ЗПСШ, але тривала колонізація епітелію сечостатевих органів уреаплазмами створює сприятливі умови для розмноження інших умовно-патогенних мікроорганізмів, а також справжніх патогенів.

У жінок уреаплазмена інфекція часто має безсимптомний перебіг, але може викликати запалення піхви, шийки матки, при ослабленні імунітету призводити до ускладнень, запальних і спайкових процесів, які загрожують розвитком позаматкової вагітності, безпліддям. У вагітних уреаплазмоз може призводити до запалення плодових оболонок і навколоплідних вод, викиднів, передчасних пологів, народження дітей з недостатньою масою тіла та вродженими бронхолегеневими захворюваннями, менінгітом, бактеріємією.

Уреаплазмоз у чоловіків зазвичай супроводжується клінічними симптомами негонококового уретриту, циститу, простатиту, запалення яєчок і їх придатків. Уреаплазми здатні приєднуватися до сперматозоїдів, порушувати сперматогенез і запліднюючу здатність сперми, є одним з факторів чоловічого безпліддя.

Для призначення адекватної терапії важливо встановити, який саме вид уреаплазм – парвум або уреалітікум – викликав розвиток запального процесу. Молекулярно-генетична діагностика (полімеразна ланцюгова реакція) дозволяє диференціювати ДНК різних видів уреаплазми, а кількісний метод визначення – оцінити етіологічну роль кожного.

Коли та навіщо призначають аналіз на уреаплазму парвум і уреалітікум (кількісне визначення ДНК методом ПЛР з диференціюванням)

ПЛР-дослідження для кількісного визначення ДНК з диференціюванням Ureaplasma parvum і Ureaplasma urealyticum може призначатися:

• при симптомах запалення сечостатевої системи, якщо інші, більш імовірні збудники (справжні патогени й умовно-патогенні мікроорганізми) не виявлені;
• при розмитій клінічній картині урогенітального запалення;
• при ускладненнях вагітності, народженні дитини з патологіями, які дозволяють запідозрити внутрішньоутробне інфікування уреаплазмами;
• при позитивних результатах аналізу на якісне або кількісне визначення ДНК Ureaplasma species (загальна назва видів Ureaplasma parvum і Ureaplasma urealyticum);
• через 1 місяць після завершення антибактеріальної терапії уреаплазмозу.

Дослідження проводиться для:

• диференціальної діагностики уреаплазмозу й інших інфекцій сечостатевої системи;
• з'ясування причини хронічних запальних захворювань сечостатевої системи, ускладненого перебігу вагітності та неонатальних патологій;
• постановки точного етіологічного діагнозу (визначення збудника уреаплазмозу) та вибору оптимальної тактики лікування;
• оцінки ефективності антибактеріальної терапії.

Аналіз на уреаплазму парвум і уреалітікум може проводитися за призначенням гінеколога, уролога, венеролога, інфекціоніста, неонатолога.

Як підготуватися до аналізу на Ureaplasma parvum, Ureaplasma urealyticum (кількісного визначення бактеріальної ДНК методом ПЛР з диференціюванням)

ПЛР-дослідження з кількісним визначенням бактеріальної ДНК уреаплазми парвум і уреалітикум проводиться до початку антибактеріальної терапії або через місяць після завершення системної антибактеріальної терапії. З моменту останнього застосування місцевих антибактеріальних, антисептичних засобів повинно минути не менше 2 тижнів. Інші правила підготовки залежать від того, який біологічний матеріал використовується для дослідження. Для ПЛР-дослідження на ДНК уреаплазми може використовуватися перша порція ранкової сечі або урогенітальний зішкріб:

• урогенітальний зішкріб у жінок береться до проведення будь-яких діагностичних, терапевтичних маніпуляцій, ручного обстеження на гінекологічному кріслі. 3 доби напередодні необхідно утримуватися від статевих контактів, спринцювання піхви, застосування тампонів і супозиторіїв;
• чоловікам перед взяттям урогенітального зішкребу утримуватися від статевих контактів протягом 3 діб, від сечовипускання – протягом 2-3 годин;
• напередодні збору сечі рекомендується виключити з раціону гостру, солону їжу, алкоголь, перед сечовипусканням провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів.

Інтерпретація результатів аналізу на Ureaplasma parvum, Ureaplasma urealyticum (кількісного визначення бактеріальної ДНК з диференціюванням)

Результати ПЛР-дослідження на ДНК уреаплазми з диференціюванням видів інтерпретуються з урахуванням клінічної симптоматики, анамнезу та результатів інших аналізів.

Негативний результат означає, що зразок не містить ДНК Ureaplasma parvum і/або Ureaplasma urealyticum, або її вміст нижче порога чутливості тест-системи. Негативний результат є нормою. Якщо дослідження проводиться при наявності симптомів запального процесу сечостатевої системи, значить, запалення викликане іншим збудником. Негативний результат після завершення антибактеріальної терапії уреаплазмозу – показник її ефективності.

Позитивний результат може вказувати на носійство та на уреаплазмоз. Наявність у зразку ДНК уреаплазми в поєднанні з відсутністю клінічних симптомів характерна для носійства. Виявлення 104 і більше копій ДНК на 105 епітеліальних клітин у поєднанні з симптомами запалення не дозволяє однозначно стверджувати, що його причиною є уреаплазми. Етіологічну роль Ureaplasma parvum або Ureaplasma urealyticum можна вважати підтвердженою тільки при негативних результатах аналізів на патогенні, інші умовно-патогенні мікроорганізми. Диференціювання ДНК Ureaplasma parvum і Ureaplasma urealyticum дозволяє встановити, яким видом уреаплазми викликаний уреаплазмоз.

Важливі зауваження

Ізольовані результати аналізу на уреаплазму парвум і уреалітікум не є підставою для постановки діагнозу та призначення лікування.

Переваги аналізу на уреаплазму парвум і уреалітікум у лабораторії Ніколаб

Більшість лабораторій проводить окремі аналізи на кількісне визначення ДНК Ureaplasma parvum і Ureaplasma urealyticum. У лабораторії Ніколаб обидва дослідження об'єднані в одне, що дозволяє при менших витратах часу та фінансів отримати інформацію про наявність і кількість бактеріальної ДНК двох основних збудників уреаплазмозу, встановити етіологію захворювання.