12 інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)

Інфекції, які передаються статевим шляхом, найчастіше мають тривалий інкубаційний період та мляву клінічну картину. Вони призводять до розвитку запальних процесів у сечовивідних шляхах та статевих органах. Аналіз на 12 ІПСШ допомагає своєчасно виявити як саме захворювання, так і етіологічний фактор його розвитку.

Інфекції, що передаються статевим шляхом: опис

ІПСШ – це інфекційні патології, що передаються статевим шляхом. Вони розвиваються як у чоловіків, так і у жінок. Але у чоловіків найчастіше не виявляється яскравої клінічної картини. У жінок через специфіку будови сечостатевої системи, навпаки, самі патології зустрічаються частіше і мають досить виражену симптоматику з можливим поширенням вертикальним шляхом на сусідні органи.

Розрізняють вірусну, грибкову та бактеріальну етіологію інфекцій. Найчастіше збудниками є мікоплазма, уреаплазма, цитомегаловірус, гонорея, вірус папіломи людини, кандида, трихомонада, хламідія та їх різновиди. Всі вони призводять до розвитку: у жінок – уретриту, вагінозу, пієлонефриту, цервіциту, вульвовагініту, вагініту та ендометриту, а у чоловіків – уретриту, простатиту та орхоепідідіміту, а також інших патологій.

Тривалі мляві запальні процеси, викликані даними агентами, можуть стати етіологічним фактором безпліддя як у чоловіків, так і у жінок. А в період вагітності часто призводять до викидня, передчасних або важких пологів та інфікування новонародженого під час пологів.

Будь-який збудник статевих хвороб може перебувати в організмі як умовно патогенної флори та не турбувати людину. Але при ослабленні імунітету, будь-якої миті може розвинутися саме захворювання, через активне розмноження мікроорганізмів.

Джерелом інфекції є носій чи хворий. Шлях передачі – статевий, у поодиноких випадках побутовий та від матері до дитини. Всі хвороби, які передаються статевим шляхом, мають схожу клінічну картину і можуть проявлятися у вигляді:

• болючості при сечовипусканні та під час статевого акту;
• сверблячки та печіння в проекції зовнішніх статевих органів;
• висипань на зовнішніх статевих органах;
• гіперемії та місцевої гіпертермії зовнішніх статевих органів;
• функціональних розладів сечостатевих органів (часті позиви до сечовипускання тощо);
• виділень із пеніса/піхви – серозних, білих або гнійних.

Особливості дослідження

Аналіз на 12 інфекцій, які передаються статевим шляхом (12 ІПСШ) – це найбільш ефективний метод діагностики урогенітальної інфекції, що дозволяє виявити збудника та поставити точний діагноз. За допомогою дослідження можна також проконтролювати ефективність терапії.

Коли та навіщо призначають аналіз

Показаннями для проведення дослідження є:

• клінічні прояви урогенітальної інфекції;
• планування вагітності (для обох партнерів);
• підготовка до операції;
• обстеження під час вагітності;
• безпліддя;
• викидень чи загроза передчасних пологів.

Призначають аналіз для:

• скринінгового обстеження;
• виявлення етіології урогенітальної інфекції;
• обстеження осіб, які контактували з інфікованою людиною;
• контролю ефективності терапії;
• постановки діагнозу та проведення терапії.

На дослідження видають направлення: гінекологи, акушер-гінекологи, урологи, сімейні лікарі та терапевти.

Правила підготовки

Щоб отримати об'єктивний результат дослідження, необхідно утриматися до взяття біоматеріалу від:

• приймання антибактеріальних, противірусних та протигрибкових медикаментозних засобів за 3-4 дні – після дозволу лікаря;
• статевого акту за 1-2 доби;
• нанесення дезінфікуючих засобів, крему та медичних розчинів напередодні здачі;
• проведення гігієнічних заходів вранці перед здаванням.

Зішкріб з уретри чоловікам проводиться за умови, що останній акт сечовипускання був хоча б за 3 години до забору.

Перед проведенням зішкребу з урогенітального каналу жінкам необхідно дотримуватись наступних рекомендацій:

• не можна проводити забір під час менструації;
• слід утриматися від спринцювання, постановки тампонів та свічок за 4-5 днів;
• за другу добу до забору відмовитися від проведення кольпоскопії та інтравагінального УЗД-дослідження.

За умови здачі зішкрібу для оцінки ефективності терапії слід проводити її через 2 тижні після закінчення курсу. Але краще проконсультуватися з лікарем про всі нюанси здачі аналізу в індивідуальному порядку.

Інтерпретація результатів

Отримання позитивної відповіді дослідження наступних збудників говорить про:

• Mycoplasma hominis та Mycoplasma genitalium – розвиток захворювання на мікоплазмоз або носійство збудника;
• Ureaplasma spp. (Ureaplasma parvum, Ureaplasma urealyticum) – розвиток захворювання на уреаплазмоз або носійство збудника;
• Candida albicans – розвиток захворювання на кандидоз або носійство збудника;
• Gardnerella vaginalis – розвиток захворювання на вагіноз або носійство збудника;
• Chlamydia trachomatis – розвиток захворювання на хламідіоз або носійство збудника;
• Trichomonas vaginalis – розвиток захворювання на трихомоніаз або носійство збудника;
• Neisseria gonorroeae – розвиток захворювання гонорея або носійство збудника;
• Cytomegalovirus CMV, Herpes simplex virus HSV 1,2, ВПЛ HPV 16 тип, ВПЛ HPV 18 тип – підтверджує етіологічну роль даних вірусних збудників у розвитку урогенітальних інфекцій.

Негативний результат при виявленні будь-яких збудників говорить про

відсутність захворювання або занадто короткий період після інфікування.

Важливі примітки

Дуже важливо дотримуватися правил підготовки, оскільки тільки тоді результати дослідження будуть об'єктивними .