Антимітохондріальні антитіла (Mitochondrial Ab, АMА-M2)

Антимітохондріальні антитіла (АМА) – специфічні антитіла, які виробляються до мітохондрій власних клітин, точніше, до білків, які знаходяться на внутрішній і зовнішній сторонах мітохондріальних мембран. Наразі відомо 9 підтипів мітохондріальних антитіл, найбільшу клінічну значимість мають антитіла 2-го підтипу (АМА-М2). Вони є специфічним маркером первинного біліарного холангіту (біліарного цирозу).

Що потрібно знати про аналіз на антимітохондріальні антитіла АМА-М2

Мітохондрії – невеликі, але численні внутрішньоклітинні структури (органели), які знаходяться всередині цитоплазми та разом складають близько 25% об’єму клітини. Вони мають власну ДНК, яка передається виключно по материнській лінії, захоплюють з цитоплазми поживні речовини (потенційні джерела енергії), здійснюють їх окисне розщеплення та синтез АТФ з отриманих продуктів окислення. Кожна мітохондрія оточена внутрішньою та зовнішньою мембранами, які містять різні білки. Складні білки (ліпопротеїни) внутрішніх мітохондріальних мембран за функціональним призначенням є транспортними білками-переносниками, а по відношенню до антитіл АМА-М2 постають в ролі антигенів.

Хронічний холестаз, порушення вироблення або відтоку жовчі, може бути пов'язаним з первинним або вторинним біліарним холангітом. Вторинний біліарний холангіт розвивається внаслідок тривалої закупорки (обтурації) загальної жовчної протоки або однієї з її великих гілок. Причинами такої обтурації та позапечінкового холестазу можуть бути жовчнокам'яна хвороба, запальний процес з фіброзом стінок проток, післяопераційні рубці, доброякісні пухлини та кісти, вроджені анатомічні порушення.

При первинному біліарному холангіті (ПБХ) руйнуються внутрішньопечінкові протоки. найбільш імовірно, що це захворювання аутоімунної природи, пошкодження біліарних шляхів відбувається внаслідок руйнування їх епітеліальних клітин клітинами імунної системи. Запустити цей процес може інфекція або інтоксикація, чужорідні інфекційні агенти або токсини часто мають структурну схожість з білками, які виробляються в організмі. Надалі імунна система помилково атакує ці білки, аутоімунна реакція повторюється знову та знову, самовідтворюється до остаточного руйнування внутрішньопечінкових проток. Як первинний, так і вторинний біліарний холангіт можуть призвести до фіброзу, заміщення паренхіми (функціональної тканини печінки) сполучною тканиною, та його фінальної стадії – цирозу. Раніше ці захворювання називали біліарним цирозом, а в наш час більш коректним вважається визначення «біліарний холангіт», оскільки цироз розвивається тільки у окремих пацієнтів.

ПБХ – досить рідкісне захворювання, яке в основному діагностується у пацієнтів старшого віку, частіше у жінок (на вторинний біліарний холангіт частіше страждають чоловіки). У більшості пацієнтів (до 80% випадків) первинний біліарний холангіт поєднується з ще одним аутоімунним захворюванням. Імовірно, схильність до нього є генетично обумовленою.

Приблизно у половини пацієнтів з первинним біліарним холангітом симптоми відсутні або слабо виражені та наростають повільно, але вже на доклінічній стадії в крові можна виявити антимітохондріальні антитіла. Класичні клінічні прояви первинного та вторинного біліарного цирозу (холангіту) однакові:

• болі в правому підребер'ї;
• збільшення печінки та селезінки;
• жовтяниця;
• свербіж шкіри, сухість у роті й очах;
• здуття живота, розлади випорожнень (чергування закрепів і діареї), нудота, блювота;
• загальна слабкість, підвищена стомлюваність, можливе підвищення температури;
• потемніння сечі й освітлення калу.

Основну відмінність між первинним і вторинним біліарним холангітом можна виявити при лабораторному дослідженні. При первинному, внутрішньопечінковому холангіті в крові в більшості випадків виявляються антиміхондріальні антитіла АМА-М2, а при позапечінковому вони відсутні. Хоча існує АМА-негативна форма первинного біліарного холангіту, при якій виробляються антинуклеарні антитіла та/або антитіла до гладкої мускулатури, а антимітохондріальні відсутні. Рідше АМА-М2 виявляються при аутоімунному гепатиті й ураженнях печінки іншої природи.

Коли та навіщо призначається аналіз на антимітохондріальні антитіла АМА-М2

Аналіз на АМА-М2 може призначатися:

• при симптомах біліарного холангіту;
• якщо результати печінкових проб дозволяють запідозрити холестатичне захворювання печінки (підвищені рівні ГГТ і лужної фосфатази);
• при ПБХ у сімейному анамнезі, особливо пацієнтам, у яких діагностовано інші аутоімунні захворювання, асоційовані з ПБХ.

Аналіз на АМА-М2 проводиться для:

• діагностики ПБХ;
• диференціальної діагностики первинного та вторинного біліарного холангіту;
• диференціальної діагностики аутоімунних уражень печінки;
• скринінгу, ранньої діагностики ПБХ у осіб з генетично обумовленою схильністю.

Аналіз може проводитися за призначенням терапевта, гастроентеролога, гепатолога, інфекціоніста.

Як підготуватися до аналізу на антимітохондріальні антитіла

Кров для аналізу на антимітохондріальні антитіла здається натщесерце, після стандартної підготовки:

• напередодні виключити жирну їжу, алкоголь, обмежити навантаження;
• безпосередньо перед дослідженням півгодини не курити, зберігати повний спокій.

Інтерпретація результатів аналізу на антимітохондріальні антитіла АМА-М2

Знижений рівень АМА-М2 – норма, такі показники характерні для здорових людей. Можливі причини низького рівня АМА-М2 при наявності клінічних та/або лабораторних симптомів холестазу:

• вторинний біліарний холангіт;
• АМА-негативний ПБХ.

Найбільш імовірна причина високого рівня АМА-М2 – первинний біліарний холангіт. Ступінь підвищення цього показника не пов'язана з тяжкістю захворювання та не є прогностичним критерієм.

Помірне підвищення рівня антимітохондріальних антитіл також може бути пов'язане з іншими захворюваннями печінки – аутоімунним гепатитом 1 типу (при цьому існує високий ризик розвитку синдрому холестазу), хронічним гепатитом в активній формі, гострим інфекційним гепатитом, холестазом, ураженням печінки після лікування гепатотоксичними препаратами.

Хибнопозитивний результат (підвищення АМА-М2, зазвичай незначне) можуть викликати системні аутоімунні захворювання без ураження печінки, сифіліс, прийом оксифенізатину.

Важливі зауваження

Ізольовані результати аналізу на антимітохондріальні антитіла не є підставою для постановки діагнозу. Необхідно проведення печінкових проб, інших імунологічних аналізів, інструментальних досліджень.

Високий рівень АМА-М2 в 90% випадків вказує на первинний біліарний холангіт, але низький рівень не дозволяє 100% виключити це захворювання. У разі відсутності антиміхондріальних антитіл у поєднанні з клінічними та іншими лабораторними ознаками ПБХ слід запідозрити АМА-негативний ПБХ. Виключити або підтвердити цей діагноз дозволяє тільки біопсія печінки.

У дітей та осіб з ослабленим імунітетом рівень АМА-М2, як правило, нижче, ніж у імунокомпетентних дорослих.

Переваги аналізу на антимітохондріальні антитіла в лабораторії Ніколаб

У лабораторії Ніколаб окрім аналізу на АМА-М2 можна здати аналізи на інші аутоімунні антитіла, а також різні печінкові проби. Це дозволяє в разі необхідності уточнити діагноз. На всі аналізи діють конкурентні ціни, терміни проведення максимально стислі (наскільки це дозволяють особливості дослідження). У відділеннях лабораторії створені комфортні умови, для максимальної зручності клієнтів забір крові можливий вдома.