Епштейна-Барр вірус (Epstein Barr virus, EBV), антитіла IgG до раннього антигену

Вірус Епштейна-Барр викликає цілу низку патологічних станів у людському організмі: інфекційний мононуклеоз, лімфома Беркітта та В-клітинна, назофарингеальна карцинома та хвороба Ходжкіна. У 95% людей він присутній в організмі, як умовно патогенна флора, тобто майже кожна людина вже інфікована на ВЕБ. 

Що таке Вірус Епштейна-Барр?

Вірус Епштейна-Барр (ВЕБ) – це герпес 4-го типу, який вражає організм людини. Найчастіше вражає В-лімфоцити, що призводить до розвитку інфекційного мононуклеозу. Найчастіше перший контакт з герпесом відбувається у дитячому та підлітковому віці. Шлях передачі – повітряно-крапельний (при тісному контакті), побутовий, парентеральний та статевий. 

Інкубаційний період – 1-1,5 міс. 

Потрапляючи в організм через носоглотку або ротоглотку в епітелій ротової порожнини або глотки, ВЕБ проникає в кровотік, знаходить В-лімфоцити та провокує їх надмірне розмноження. Це призводить до проявів симптомів первинного зараження: збільшення лімфатичних вузлів, мигдаликів та селезінки, а також розвитку фарингіту або тонзиліту. Найчастіше завдяки своєчасній імунній відповіді уражені В-лімфоцити виводяться організмом. 

Але у 30-50% випадках розвивається інфекційний мононуклеоз. У період продроми з’являється болючість у м'язах, синдром інтоксикації та підвищується стомлюваність. У перші дні захворювання наростає інтоксикація, температура може підвищуватися до 39-40 градусів. Крім симптомів первинного зараження, спостерігається дрібна висипка на руках та тілі. Клінічна картина залишається яскравою протягом 2-4 тижнів. 

ВЕБ не видаляється з організму повністю. Він залишає свій ДНК-матеріал у кількох В-лімфоцитах, котрі персистують в організмі. Іноді це призводить до реактивації, що протікає безсимптомно або має гострий перебіг реінфекції. 

При слабкому імунітеті ВЕБ може стати тригером у розвитку онкології. 

Особливості аналізу

Антитіла до ВЕБ IgG (antiEA класу IgG та антитіла класу IgG до РА вірусу Епштейна-Барр) – це маркери активної форми первинної чи вторинної інфекції. Їхня кількість досягає максимуму до 4-го тижня після зараження або реактивації інфекції. Через 2-6 місяці їхня кількість знижується до мінімуму. 

Коли та навіщо призначають аналіз

Дослідження на антитіла IgG до ВЕБ призначають для:

• виявлення гострого періоду перебігу захворювання, викликаного вірусом;
• визначення нещодавно перенесеної інфекції;
• дифдіагностики з іншими захворюваннями, що мають схожу клінічну картину з інфекційним мононуклеозом;
• визначення наявності реактивації інфекції;
• діагностики онкологічних захворювань, пов'язаних із вірусом.

Проведення дослідження необхідне за наявності:

• яскравої клінічної картини інфекційного мононуклеозу;
• підозри на наявність ракової пухлини;
• підозри на інфекційний мононуклеоз у спортсменів.

Також аналіз призначається в період планування та скринінгу вагітності та для епідеміологічного дослідження осіб, котрі перебувають у групі ризику. 

Правила підготовки до дослідження

Специфічної підготовки до проведення аналізу антитіла IgG до вірусу Епштейна-Барр немає. Досить дотримуватись стандартних правил:

• виключити вживання їжі за 8 годин до дослідження;
• не курити за 30 хвилин до забору крові; 
• уникати важкого фізичного навантаження за добу до дослідження;
• виключити харчове навантаження за 24 години до аналізу.

Також не рекомендується проходити дослідження після проведення УЗД діагностики, флюорографії, рентгенографії та фізіопроцедур. Дозволено споживати чисту негазовану воду. 

Для аналізу використовують венозну кров, а досліджується її сироватка.

Інтерпретація результатів

Позитивна відповідь можлива внаслідок:

• наявності гострого перебігу захворювань, спричинених ВЕБ;
• безсимптомного носійства за відсутності клінічної картини;
• нещодавно перенесеної інфекції у період від 3 до місяців;
• реактивації інфекції;
• наявності новоутворень, пов'язаних із вірусом – назофарингеальна карцинома або лімфома Беркітта;
• перенесеної інфекції більш ніж 6 місяців тому – у поодиноких випадках;
• хронічної млявої, але активної інфекції – у поодиноких випадках. 

Негативна відповідь можлива через:

• відсутність інфекції;
• інкубаційний період;
• початок захворювання чи атипової інфекції;
• неактивну форму захворювання;
• надто пізній термін захворювання. 

Результати не є точним діагнозом. Для його встановлення та призначення терапії потрібна консультація лікаря, який призначив дослідження. Для нього дають направлення: педіатри, сімейні лікарі, онкологи, терапевти та інфекціоністи. 

Важливі примітки

Для проведення дифдіагностики також рекомендується пройти обстеження на ВІЛ, цитомегаловірус, токсоплазмоз та герпес 6-типу. Це дозволить виключити/підтвердити лімфаденопатію або інші патології, подібні до інфекційного мононуклеозу.