Мікоплазма хомініс (Mycoplasma hominis), антитіла IgG

Урогенітальний мікоплазмоз викликається Mycoplasma hominis та є однією з найпоширеніших ІПСШ. Захворювання часто поєднується з низкою інших інфекційних патологій статевих органів – гонококами та трихомонадою, запальними процесами – малого тазу, уретри та простати, а також патологіями вагітності. Незначна кількість мікроорганізмів у тілі людини є нормальною мікрофлорою, яка не потребує лікування.

Мікоплазма: визначення та опис

Мікоплазми – це ціла група мікроорганізмів, котрі є чимось середнім між бактеріями, грибами та вірусами. Їх налічується 6 різновидів, кожна з котрих викликає захворювання у різних органах та системах.

Переносником захворювання є людина, яка хворіє на мікоплазмоз або є носієм збудника.

Mycoplasma hominis спричиняє урогенітальний мікоплазмоз. Вона веде паразитарний спосіб життя та без організму господаря швидко вмирає. Живе мікоплазма на епітелії клітин сечостатевих органів та поглинає їх поживні речовини.

Мікроорганізм є умовно-патогенною флорою та часто випадково виявляється у людей, котрі не мають яскравих клінічних проявів.

Мікоплазма hominis передається:

• при недотриманні правил особистої гігієни;
• під час незахищеного статевого акту;
• трансплацентарно – від матері до плода;
• від матері до дитини під час пологів;
• під час трансплантації органів.

Клінічними проявами урогенітального мікоплазмозу є:

• дизурія – розлад, що спричиняє біль під час сечовипускання, його утруднення чи почастішання;
• цервіцит або вагініт у жінок;
• дискомфортні відчуття в уретрі;
• хибні позиви до сечовипускання;
• виділення зі статевих органів та уретри;
• диспареунія – біль у період статевого акту.

Гострий перебіг патології розвивається при первинному зараженні, а також під впливом: зниженого імунітету, порушень вироблення гормонів та за наявності супутніх захворювань. Воно має гостру, рецидивуючу та хронічну форму.

Особливості дослідження

Антитіла класу IgG до Mycoplasma hominis або Anti-Mycoplasma hominis – IgG – це імуноглобуліни, котрі продукуються імунною системою у відповідь на розвиток в організмі урогенітального мікоплазмозу. Вони починають вироблятись через 2-4 тижні після зараження. Можуть зберігатися в організмі від кількох місяців до кількох років.

Коли та навіщо призначають аналіз на мікоплазму

Показаннями до проведення дослідження є:

• яскрава клінічна картина запального процесу;
• часті рецидивні патології, пов'язані з порушенням флори піхви;
• негонококовий уретрит у чоловіків.

Крім того, фахівці призначають дослідження при:

• плануванні вагітності;
• проведенні диференціальної діагностики з низкою інших захворювань;
• плануванні операцій у проекції малого таза, коли є ризик інфекційних ускладнень;
• підозрі на внутрішньоутробне інфікування плода;
• безплідді;
• наявності проблем, пов’язаних із невиношуванням вагітності.

Аналіз призначають: терапевти, гінекологи, урологи та педіатри.

Правила підготовки

Специфічної підготовки до проведення дослідження немає. Єдиними рекомендаціями є:

• відмова від куріння за півгодини до взяття матеріалу;
• здача аналізу натще через 8 годин після останнього приймання їжі;
• обмеження щодо вживання алкоголю протягом доби до аналізу.

Також слід уникати харчових навантажень напередодні. Дозволено вживання негазованої чистої води.

Інтерпретація результатів аналізу на мікоплазму

Позитивна відповідь говорить про:

• наявність гострої форми захворювання;
• перенесену інфекцію;
• носійство мікоплазми;
• розвиток внутрішньоутробної чи родової інфекції – у новонароджених.

Негативна відповідь говорить про:

• відсутність інфекції;
• занадто короткий період після зараження;
• надто віддалений термін після інфікування.

На підставі одного аналізу на IgG Mycoplasma hominis остаточний діагноз не ставиться. Для його постановки потребується консультація фахівця, збирання анамнезу та оцінка клінічної картини захворювання.

Важливі примітки

Аналіз може дати хибнопозитивний результат у випадках:

• імуносупресії, спричиненої аутоімунними патологіями та ВІЛ;
• наявності інфекційних патологій внаслідок зараження мікоплазмою інших видів, наприклад Mycoplasma genitalium або Ureaplasma urealiticum.

У таких випадках потрібна повторна діагностика та додаткові методи дослідження.

При виявленні Mycoplasma hominis у одного з партнерів, другому також потрібно звернутися до лікаря та пройти діагностику.