Цитомегаловірус (Cytomegalovirus, CMV), антитіла IgM

Цитомегаловірусна інфекція або цитомегалія – це інфекційне захворювання, що належить до TORCH-інфекцій та здатне вражати клітини фактично будь-якого органу. Цитомегаловірус зустрічається у 80% населення Землі та знаходиться в організмі як умовно-патогенна флора. Найбільш небезпечним захворювання є для плода під час внутрішньоутробного розвитку, вагітних жінок та осіб з імунодефіцитом.

Цитомегаловірус: визначення та опис

Цитомегаловірус (CMV, ЦМВ або Cytomegalovirus) належить до сімейства герпесвірусів. При первинному попаданні в організм людини захворювання не стрімко розвивається, має млявий характер та часто проходить безсимптомно. Після цього він залишається в тілі протягом усього життя в неактивному стані, але при зниженні імунітету може знову почати розмножуватися та призвести до захворювання.

На жаль, імунної відповіді замало, щоб назавжди запобігти розвитку інфекції. При визначенні антитіл IgG у більшості випадків результат буде позитивним у людей віком до 50 років.

Іноді під час активної фази виявляються симптоми: підвищення температури тіла, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів та біль у горлі.

Джерело інфекції лише людина. Зараження відбувається від зараженого або переносника при контакті з біологічними рідинами (кров, слина, вагінальний секрет, сперма або сеча), трансплацентарним шляхом від матері до дитини, під час пологів та годування груддю. Зараження можливе лише при тривалому та тісному контакті.

Інкубаційний період 20-60 днів. Найчастіше перший контакт відбувається у дитинстві, рідше у період від 10 до 30 років.

Особливості та причини проведення дослідження на цитомегаловірус

Антитіла IgM до цитомегаловірусу (Anti-CMV-IgM) – це імуноглобуліни, що виробляються нашим організмом у період активної фази захворювання. Коли відбувається первинне зараження чи реактивація ЦМВ, вже за 7 днів можна спостерігати позитивний результат аналізу.

Причинами проведення дослідження є:

• планування вагітності – для запобігання зараженню плода;
• тривала імуносупресія при ВІЛ-інфекції;
• період вагітності – входить до пакета обов'язкового скринінгу, котрий роблять наприкінці першого триместру, також проводиться при симптомах ЦМВ та порушеннях розвитку плода, виявлених на УЗД;
• наявність симптомів цитомегалії в осіб зі зниженим імунітетом;
• гепатоспленомегалія або лихоманка неясної етіології;
• невиношування вагітності (часті викидні або завмерла вагітність);
• проведення диференціальної діагностики при виражених симптомах.

Антитіла IgM будуть вироблятися організмом протягом декількох тижнів при реактивації інфекції та 3 місяці – при первинному зараженні. Остаточний період вироблення залежить від особливостей імунної системи та є індивідуальним.

Аналіз призначається інфекціоністом, терапевтом, гінекологом, педіатром та імунологом.

Правила підготовки до дослідження

Спеціальної підготовки не потрібно. За 4 години до забору крові не рекомендується вживати їжу, а за 1:00 не слід курити.

Інтерпретація результатів аналізу на цитомегаловірус

Можливі 3 варіанти відповіді на аналіз антитіл IgM до цитомегаловірусу: позитивний, сумнівний та негативний.

Позитивна відповідь – говорить про гостру фазу розвитку цитомегаловірусної інфекції. Іноді це може бути хибнопозитивний результат.

Сумнівна відповідь – вимагає повторного проведення дослідження через 2 тижні та аналізу на антитіла IgG.

Негативна відповідь говорить про відсутність гострої фази, але не виключає наявності вірусу в організмі.

Через перехресну реакцію з іншими герпесвірусами, результат може бути хибнопозитивним. Тоді лікар аналізує кількість антитіл IgG у раніше проведених дослідженнях. Якщо вона збільшилася в 4 рази, можна говорити про гостру фазу цитомегалії.

Позитивний результат аналізу не є остаточним діагнозом, його виставляє лише лікар.

Важливі примітки

Для імуноферментного дослідження (ІФА) збирається венозна кров, а перевіряється її сироватка.

Проведення аналізу антитіла IgM новонародженим – неінформативне. Через специфіку імунної системи, вони можуть не виділятися. Отримання негативного результату не свідчить про відсутність вірусу. У цьому випадку педіатри призначають проведення ПЛР-тесту, який може виявити ЦМВ у біологічних рідинах. Найчастіше для аналізу використовують сечу.