Токсоплазма (Toxoplasma gondii), антитіла IgG

Аналіз на визначення антитіл IgG до збудника токсоплазмозу Toxoplasma gondii  входить до групи аналізів на так звані TORCH-інфекції, які рекомендовано здавати всім, хто планує вагітність або вже знаходиться при надії, оскільки вони здійснюють значний вплив на внутрішньоутробний розвиток.

Токсоплазма – це внутрішньоклітинний паразит, остаточним хазяїном яких є представники сімейства котячих. Саме в організмі котів токсоплазма здатна до статевого розмноження і формування ооцист, які виходять із їхнього травного тракту разом з фекаліями та лишаються заразними у вологому ґрунті протягом багатьох тижнів, нерідко - місяців.

Проміжним хазяїном є будь-яка теплокровна істота, найчастіше птахи та гризуни, дикі та свійські тварини, але нерідко заражаються і люди.

Після потрапляння в організм людини токсоплазма швидко формує цисти у скелетних м’язах, міокарді, очних яблуках та головному мозку. Дані цисти можуть зберігати життєздатність протягом всього життя носія, активізуючись лише у випадках зниження імунітету.

Існують такі  шляхи зараження токсоплазмою для людини:

• Пероральний – основний шлях зараження. Вживання в їжу сирого або недостатньо термічно обробленого м’яса заражених тварин – найчастіше баранини та свинини, рідше – телятини. Також через контакт з ооцистами, виділеними домашніми котами – вживання їжі або води, зараженої фекаліями кота, або ж через контакт з речами домашнього улюбленця.
• Трансплацентарний – при зараженні матері під час вагітності. Рідше – якщо різке зниження імунітету провокує пробудження сформованих при попередньому зараженні в організмі матері цист. Передача токсоплазми від зараженої до вагітності матері з міцним імунітетом до дитини практично не відбувається.
• Перкутанний – шлях передачі через поранену поверхню шкіри чи слизових оболонок у ветеринарів або робітників м’ясокомбінатів.
• Гемотрансфузійний – при переливанні зараженої крові.

Слід зазначити, що передача токсоплазми від однієї людини до іншої відбувається досить рідко.

Симптоми зараження токсоплазмозом

Існує кілька варіантів клінічних проявів токсоплазмозу (захворювання, викликаного токсоплазмою):

• Гострий токсоплазмоз (частіше за все має безсимптомний перебіг, зрідка – лише 10-20% хворих – відзначають двостороннє безболісне збільшення пахвових або цервікальних лімфовузлів, можуть виявлятися грипоподібні симптоми в легкій формі – головний біль, біль у м’язах, легка лихоманка, зрідка – фарингіт).
• Токсоплазмоз ЦНС (центральної нервової системи). Частіше за все вражає людей, хворих на СНІД, або тих, хто має дуже слабкий імунітет. Характеризується масивним кільцевим внутрішньочерепним ураженням, енцефалітом. Проявляється у вигляді сильного головного болю, психічних порушень, може викликати сильну лихоманку, кому, розлади зору, параліч черепного нерву тощо.
• Вроджений токсоплазмоз – з’являється при передачі від зараженої матері до дитини. Зазвичай передача здійснюється при первинному зараженні під час вагітності або у випадку різкого зниження імунітету у заражених до вагітності жінок. Найнебезпечнішим є зараження у І триместрі – відсоток життєздатних дітей складає лише 15%, у ІІ триместрі зростає до 30%, а в ІІІ – до 60%. Заражені внутрішньоутробно при тяжкому перебігу часто мають жовтяницю, висипання, гепатоспленомегалію, а також затримку психомоторного розвитку, церебральні кальцифікати, двосторонній хоріоретиніт, гідроцефалію або мікроцефалію.
• Токсоплазмоз ока. Найчастіше є результатом вродженого захворювання, реактивізованого через десяток (або й не один) років. Однак може проявлятися і за набутої інфекції. Проявляється фокальним нектротизуючим ретинітом, вторинним гранульоматозним запаленням судин ока, які викликають затьмарення зору, біль в очах, а іноді сліпоту.
• Дисемінована інфекція без ураження ЦНС. Відбувається досить рідко, найчастіше – у людей з дуже слабким імунітетом. Проявляється пневмонітом, міокардитом, висипаннями, лихоманкою та нездужанням. Може викликати серцеву недостатність, інфаркт легень, дихальну недостатність. Дисеміновані інфекції, що лишаються без лікування, мають дуже несприятливий прогноз.

Аналіз на виявлення антитіл IgG до toxoplasma gondii дає змогу виявити зараження та оцінити його строк давнини. Найчастіше імуноглобуліни класу G виробляються організмом за умови, що після зараження минув певний час (від кількох тижнів, до місяців), тому їх наявність дозволяє з високим ступенем вірогідності виключити, що зараження відбулось нещодавно.