Гепатит С (HCV), антитела IgM

Вірусний гепатит С відноситься до антропонозних інфекційних захворювань, що вражають печінку. Його відкриття відбулося зовсім недавно – у 1989 році, а в 2020 році здобуло Нобелівську премію. Через важкі наслідки патологію прозвали “лагідним вбивцею”, бо 80% інфікованих переносять її у безсимптомній хронічній формі, а вірус називають однією з основних причин раку печінки та цирозу. Через специфіку відсутності клінічних проявів, гепатит С найчастіше виявляють випадково під час скринінгових заходів.

Гепатит С: опис

Вірус гепатиту С (HCV) належить до сімейства Flaviviridae і має однониткову РНК структуру. На цей момент він має близько 11 генотипів, при цьому ВООЗ вирізняє 6 основних генотипів, що розповсюджені різними регіонами світу. В Україні за статистичними даними найчастіше трапляється генотип Ib.

Джерелом захворювання є вірусоносій або хворий на гострий/хронічний гепатит С. Основний шлях передачі парентеральний – через кров та біологічні рідини. Також можливе зараження через плаценту від матері до дитини.

Найчастіше інфікування відбувається при прямих контактах із кров'ю та біологічними рідинами при:

• проведенні операцій та медичних маніпуляцій нестерильними інструментами;
• незахищених статевих контактах;
• нанесенні татуювань, татуажу та різних косметологічних процедур нестерильними голками.

Також до групи ризику належать пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі.

Для зараження достатньо невеликої кількості вірусу гепатиту С. Ймовірність розвитку захворювання безпосередньо залежить від концентрації збудника в крові, чим вона більша, тим більше шансів інфікуватися.

Коли вірус потрапляє до організму, він найчастіше вражає гепатоцити – клітини печінки. Але іноді він згубно впливає на клітини підшлункової та щитоподібної залози, крові, нирок та ін. Через те, що віруси постійно мутують під час реплікацій, імунна відповідь на чужорідних агентів часто не може вчасно і правильно сформуватися. Тому гепатит С найчастіше має хронічний перебіг та непросто піддається терапії. Але є й гостра форма.

Гострий вірусний гепатит С – ГВГС. Інкубаційний період у середньому триває від 7 до 25 тижнів. На жаль, нечасто має клінічні прояви. Але якщо це відбувається, то вони продовжуються до 10 тижнів. До них відносяться:

• жовтяниця – іктеричність склер, жовтяничність шкірних покривів;
• диспепсичні розлади – нудота та блювання:
• тягнучий характер болю у правому підребер'ї через розтягнення капсули печінки (сама печінка не болить!);
• підвищення температури протягом усього періоду ГВГС до субфебрильних значень;
• світлий кал та темна сеча;
• больові відчуття в епігастрії та суглобах;
• збільшення меж печінки через запальний процес.

У випадку розвитку сильної імунної відповіді на захворювання можливе спонтанне самовиліковування (приблизно 30% випадків).

Хронічний вірусний гепатит С – ХВГС. Часто супроводжується не яскравими клінічними проявами:

• збільшення меж печінки та селезінки через запальний процес;
• відхилення у біохімічному аналізі крові;
• порушення сну, постійні ранні пробудження;
• хронічна втома;
• когнітивні порушення – зниження пам’яті, орієнтації в часі та просторі тощо.

Жоден із симптомів не є специфічним і зустрічається при низці інших патологій. Остаточний діагноз виставляється за результатами лабораторних досліджень.

Особливості дослідження

Anti-HCV IgM – це специфічні антитіла, які виробляє наша імунна система у відповідь на наявність гострої фази перебігу вірусного гепатиту С. Їхня кількість збільшується до 4-5 тижнів після зараження або при повторній активації інфекції. Також за результатами дослідження на антитіла IgM можна судити про активність захворювання та рівень вірусемії.

Виявлення антитіл не завжди відбувається під час реактивації гепатиту С, що слід враховувати під час проведення дослідження.

Коли та навіщо призначають аналіз

Дослідження призначають для:

• перевірки донорської крові;
• диференціальної діагностики з іншими типами вірусного гепатиту та деякими іншими нозологіями;
• постановки діагнозу – гостра форма вірусного гепатиту С;
• підготовки до операції та вагітності.

Свідченнями до здачі аналізу є:

• відхилення від норми результатів біохімічного дослідження крові;
• жовтяниця – іктеричність склер та шкіри;
• порушення сну – безсоння або раннє пробудження без причини;
• незахищений статевий акт;
• тривалий застій жовчі;
• часта зміна статевих партнерів.

Напрямок на дослідження видають: гепатологи, гастроентерологи, сімейні лікарі, гінекологи та інфекціоністи.

Правила підготовки

Для отримання достовірних результатів дослідження до його проведення слід відмовитися від:

• їжі за 8-12 годин;
• вживання алкоголю за добу;
• проведення фізіотерапевтичних процедур та масажу за добу;
• емоційного та фізичного перенапруження за 1 день;
• харчових навантажень за 2 дні;
• вживання препаратів, що впливають на роботу печінки – після погодження з лікарем;
• куріння за 1 год.

Можна пити чисту негазовану воду. Для визначення антитіл беруть венозну кров.

Інтерпретація результатів

Позитивна відповідь вказує на:

• наявність активної форми інфекції;
• наявність реактивації інфекції.

Негативна відповідь вказує про:

• відсутність гепатиту С – при негативних відповідях на інші методи дослідження та без проявів клініки;
• занадто короткий період від початку захворювання;
• хронічний перебіг гепатиту С.

Будь-яка отримана відповідь не є остаточним діагнозом. Часто для його постановки потрібно отримання результатів на інші методи дослідження, після чого необхідна консультація лікаря.

Важливі примітки

До хибнопозитивного результату може призвести наявність в організмі ревматоїдного фактора, а до хибнонегативного – імунодефіцитних станів та ВІЛ-інфекції.