Мідь (Copper, Сu)

Мідь в людському організмі знаходиться в двох станах - Cu1 + і Cu2 +; і легкий перехід між цими формами забезпечує окисно-відновні властивості цього елемента. Виробляється переважно в печінці. З печінки понад 90% міді переноситься в периферичні тканини в складі церулоплазміну - основного мідьвмісного ферменту людського організму. Концентрація міді в крові порівняно постійна.

Білки, що містять мідь, беруть участь в процесах транскрипції генів. Вроджені порушення обміну міді, а також надлишок або нестача міді, викликають важкі патології. Найчастіше фахівці стикаються з перенасиченням організму цим мікроелементом. Сухофрукти, печінка, гриби, шоколад - головні джерела міді.

Показання до призначення аналізу крові на мідь

Показаннями до призначення аналізу Мідь є:

• Недоношені діти на штучному вигодовуванні;
• Пацієнти з некоригованою анемією і нейтропенією;
• Пацієнти з цирозом печінки і тиреотоксикозом;
• Пацієнти з симптомами отруєння солями міді;
• Діагностика Вільсона-Коновалова та контроль терапії.

Референсні значення (норми лабораторії)

Нормою лабораторії вважається такий показник:

Жінки: 80-155 мкг / дл;

Чоловіки: 70-140 мкг / дл.

Підвищення показника міді к крові

Підвищення показника свідчить про:

• лейкемію;
• вагітність;
• інфекції і запалення;
• вікові зміни;
• біліарний цироз;
• пелагру;
• хворобу Ходжкіна;
• легеневий туберкульоз;
• таласемію;
• більшість анемій;
• ревматичну лихоманку;
• інфаркт міокарда;
• анкілозуючий спондиліт;
• інсульт;
• гіпо- та гіпертиреоїдизм;
• хронічний червоний вовчак;
• терапію естрогенами;
• трансфузію у новонароджених і ускладнення ниркового діалізу;
• колагенові хвороби;
• хворобу Менкеса.

Зниження показника

Зниження показника свідчить про:

• хворобу Коновалова-Вільсона;
• кістозний фіброз;
• деякі захворювання шлунково-кишкового тракту;
• нефротичний синдром;
• ремісію лейкемії (преднізоном або терапія АКТГ);
• синдром Менке;
• хронічну ішемічну хворобу серця;
• диспротеінемію;
• опіки;
• голодування.