Сечова кислота в сечі (добова порція) (Urine uric acid, Uric acid 24H Ur)

Сечова кислота – це кінцевий продукт обміну пуринів, котрий міститься у крові. Вона потрапляє в організм із їжею, а також є наслідком розпаду пуринових нуклеотидів. У процесі фільтрації крові в нирках відбувається її відділення та виведення із сечею. Підвищена концентрація кислоти називається гіперурикозурією.

Сечова кислота: опис

Сечова кислота відокремлюється від крові в процесі клубочкової фільтрації, але під час проходу через ниркові канальці велика її кількість піддається реабсорбції.

У нормі основна частина сечової кислоти виводиться із сечею (приблизно 70%), а незначна кількість при акті дефекації. Під час вироблення занадто великої кількості також збільшується її концентрація у сечі. При дисфункції нирок процес виведення порушується і кислота починає накопичуватися в організмі у вигляді кристалів, що формуються у суглобовій порожнині. Це призводить до розвитку подагри та метаболічних синдромів.

При тривалому підвищенні рівня сечової кислоти з її кристалів також можуть утворюватися камені в різних відділах сечовидільної системи, що призводить до утруднення відтоку сечі, дисфункції органів, запальних процесів та вираженого больового синдрому.

Для диференціальної діагностики причин розвитку подагри рекомендується проведення аналізу сечової кислоти у крові. Це дозволить зрозуміти, на якому рівні є проблема – підвищена секреція кислоти в самому організмі або порушення процесів її виведення.

Підвищена секреція пуринів в організмі можлива при споживанні великої кількості продуктів харчування, які багаті на них: печінка, субпродукти, телятина, жирне м'ясо та нирки.

Особливості дослідження

Сечова кислота – Urine Uric Acid Quantitative (24-Hour), 2,6,8-триоксипурин або Пурин-2,6,8-тріон – це маркер функціональних розладів нирок та порушень пуринового обміну.

Коли та навіщо призначають аналіз

Показаннями для проведення дослідження є:

• формування каменів у нирках;
• розвиток патологій сполучної тканини;
• отруєння свинцем;
• підозра на вроджене порушення пуринового обміну.

Аналіз призначають для:

• перевірки функціонування метаболічних процесів сечової кислоти;
• контролю перебігу подагри;
• оцінки ризику розвитку нефролітіазу;
• діагностики дефіциту фолієвої кислоти;
• діагностики ендокринних захворювань;
• діагностики захворювань крові;
• оцінки рівня ураження нирок;
• оцінки ефективності лікування;
• визначення уражень, що вплинули на синтез сечової кислоти

Направлення на дослідження видають: ревматологи, сімейні лікарі, терапевти, нефропатологи, гепатологи, гінекологи та онкологи.

Правила підготовки

Для отримання достовірних результатів потрібно до проведення дослідження відмовитись від:

• приймання діуретиків та інших препаратів із сечогінним ефектом за 2 доби;
• вживання алкоголю за добу;
• емоційної та фізичної перенапруги за добу;
• вживання продуктів, які можуть пофарбувати сечу, за 12 годин;
• вживання гострої та солоної їжі за добу.

Процес збирання починається з вибору контейнера. Він має бути досить великим, щоб у ньому вмістилася вся добова сеча. Потім під час першого ранкового сечовипускання порцію не збирають у контейнер, а випускають в унітаз. Після протягом дня та ночі, при кожному позиві слід збирати сечу в контейнер. Остання порція має бути зібрана наступного ранку.

Під час процесу збору контейнер із сечею необхідно зберігати в холодильнику, а в кінці добре перемішати і вилити тільки 50 мілілітрів в новий стерильний контейнер, попередньо зафіксувавши весь обсяг добової сечі. Залишається протягом 2 годин доставити матеріал у лабораторію.

Дозволено пити негазовану воду, але необхідно виключити з раціону в день збирання сечі чай та каву.

Жінкам слід вставляти гігієнічний тампон у піхву перед сечовипусканням та виключити проведення дослідження під час менструації. І чоловікам, і жінкам рекомендується проводити туалет зовнішніх статевих органів перед здаванням дослідження.

Інтерпретація результатів

Підвищений рівень говорить про:

• синдром Леш-Ніхана – вроджена підвищена секреція сечової кислоти;
• уратний нефролітіаз;
• лейкемію;
• епілепсію;
• поліцитемію;
• подагру;
• сечокам'яну хворобу;
• множинні мієломи;
• крупозну пневмонію;
• синдром Фанконі;
• вірусні гепатити;
• системні захворювання, при яких підвищується секреція сечової кислоти.

Знижений рівень говорить про:

• ксантинурію;
• отруєння свинцем;
• атрофію м'язів;
• хронічні патології нирок;
• нестачу фолієвої кислоти.

Отримання будь-якої відповіді не можна розцінювати як остаточний діагноз. Для встановлення останнього потрібен аналіз загальної картини захворювання, інших методів діагностики та консультація лікаря.

Важливі примітки

Концентрація кислоти може підвищуватися внаслідок:

• вживання їжі багатою пуринами;
• вживання великої кількості кави;
• травм;
• сильного стресу;
• приймання НПЗП, діуретиків та преднізолону.

А до зниження рівня призводять – зловживання алкоголем, інсулін, діуретики, глюкокортикоїди, імунодепресанти та низка інших препаратів.