Азот сечовини (Blood Urea Nitrogen, BUN)

Аналіз на Азот сечовини

Азот сечовини - аналіз крові відображає стан білкового обміну. Використовується для оцінки функції нирок. Даний показник безпосередньо залежить від концентрації сечовини в крові. Підвищення вмісту в крові свідчить про порушення функції нирок. Азот становить приблизно половину залишкового азоту сироватки.

Сечовина - кінцевий продукт метаболізму білків в організмі. Вона видаляється з організму за допомогою клубочкової фільтрації, 40-50% її реабсорбується канальцевим епітелієм нирок і активно секретується тубулярна клітинами.

Показання до призначення

Показанням до призначення є:

• обструкція сечовивідних шляхів;
• ниркова недостатність;
• гіперуремією;
• гломерулонефрити;
• пієлонефрити;
• нефрози;
• нефросклероз;
• туберкульоз нирки;
• кісти в нирках;
• погіршення кровопостачання нирок (ниркової перфузії);
• моніторинг ефективності лікування (гемодіалізу або низкобелковой дієти);
• підозра на шлунково-кишкові кровотечі;
• печінкова кома;
• гепатити;
• цироз печінки;
• дієти з пониженим або підвищеним вмістом білка;
• зневоднення;
• гіпергідратація;
• зростання рівня білка;
• підозра на отруєння лікарськими засобами;
• недавній серцевий напад;
• застійної серцевої недостатності;
• порушення секреції антидіуретичного гормону;
• спровоковані діабет ураження нирок (діабетичну нефропатію).

Референсні значення (норми лабораторії)

Звичайними для більшості людей без хвороб нирок або печінки є такі референсні значення:

Діти: 4,0-19,0 ​​мг / дл

Дорослі: 18-60 років: 6,0-20,0 мг / дл

60-90 років: 8,0-23,0 мг / дл

Підвищення показника

Підвищення даного показника може свідчити про:

• патології серцево-судинної системи;
• гострому та хронічному гломерулонефриті;
• хронічний пієлонефрит;
• CRUSH-синдромі (підвищений розпад білків);
• діабетичної нефропатії;
• ГБ зі злоякісним перебігом, подагрі;
• гідронефрозі, вираженому поликистозе, туберкульозі нирки;
• обструкції сечових шляхів

Зниження показника

Зниження показника можливо через:

• низьковуглеводній дієти;
• порушення функції печінки (печінкова кома, цироз печінки, гепатити та ін.);
• отруєння фосфором, миш'яком;
• синдрому мальабсорбції, мальнутріція;
• гіпергідратація;
• акромегалії (підвищена утилізація білка для синтезу);
• прийому анаболічних гормонів;
• синдрому порушення секреції антидіуретичного гормону;
• спадкової гіперамоніємії;
• дитячого віку (тому що знижений катаболізм білків залежить від процесу зростання);
• вагітності (3-4 триместр при розвитку фізіологічної гіперволемії).