Комплексне імунологічне дослідження (Імунограма)

Імунограма – комплексне імунологічне дослідження крові, яке проводиться для оцінки імунного статусу (загальної активності імунної системи та її окремих ланок). Імунний статус – сукупність клініко-лабораторних показників, які характеризують функціональну активність органів імунної системи та неспецифічних механізмів захисту в конкретний момент часу. Імунограма є лабораторною складовою оцінки імунного статусу та в поєднанні з відповідними клінічними симптомами дозволяє підтвердити наявність патологій імунної системи (імунодефіцити, аутоімунні порушення, реакції гіперчутливості).

Комплексне імунологічне дослідження (імунограма) включає в себе оцінку клітинного, гуморального імунітету й активності системи комплементу, визначення циркулюючих імунних комплексів, аутоімунних факторів та інших показників. Важливою складовою імунограми є підрахунок кількості різних видів лейкоцитів, імунофенотипування лімфоцитів, а також тести функціональної активності різних компонентів клітинного імунітету.

Показники комплексного імунологічного дослідження (імунограми)

Імунограма – це комплекс аналізів, її склад строго не регламентується. У різних лабораторіях, які виконують імунограму в Києві, перелік досліджень і набір показників істотно варіюється. У лабораторії Ніколаб комплексне імунологічне дослідження складається з 11 аналізів крові.

Розгорнутий аналіз крові (апаратна методика, ручний підрахунок лейкоцитарної формули, ШОЕ)

Розгорнутий загальноклінічний аналіз крові в складі імунограми відображає реакцію системи кровотворення на імунопатологічні процеси. Найбільш важливою його складовою є лейкоцитарна формула з ручним підрахунком кількості кожного виду лейкоцитів (нейтрофілів, еозинофілів, базофілів, лімфоцитів, моноцитів) і визначенням їх процентного співвідношення. За співвідношенням різних форм лейкоцитів лікар може обчислювати різні лейкоцитарні індекси, деякі з них в комплексі з іншими показниками імунограми характеризують стан імунної системи, імунологічну реактивність.

ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) – ще один показник розгорнутого аналізу крові. Оцінка цього показника – непрямий метод виявлення запальних, аутоімунних і онкологічних захворювань. Результати інтерпретуються в комплексі з іншими показниками.

Поглинаюча активність нейтрофілів (фагоцитарне число, фагоцитарний індекс)

Зрілі нейтрофіли (одна з форм лейкоцитів) здатні здійснювати фагоцитоз – поглинати та перетравлювати шкідливі об'єкти, головним чином – патогенні мікроорганізми (бактерії). Фагоцитоз – важлива складова клітинної ланки імунітету. Поглинаюча активність нейтрофілів оцінюється за 2 показниками:

• фагоцитарне число – середня кількість сторонніх об'єктів, поглинених одним нейтрофілом. Зниження цього показника вказує на недостатність фагоцитозу, серед можливих причин вроджені дефекти фагоцитарної системи, імунодефіцити, хронічні інфекції, новоутворення. Підвищення може вказувати на аутоімунні захворювання, алергію, бактеріальні запалення;
• фагоцитарний індекс – % відношення кількості нейтрофілів, які беруть участь у фагоцитозі, до загальної кількості нейтрофілів у досліджуваному зразку. Зниження цього показника вказує на зниження стійкості організму до інфекцій. Підвищення є нормою при бактеріальних запальних процесах, також може бути ознакою лейкоцитозу, алергічних реакцій.

Субпопуляції Т-В-лімфоцитів (CD3, CD4, CD8, CD16, CD22)

Це дослідження називається імунофенотипуванням лімфоцитів, полягає у визначенні абсолютних кількісних показників основних популяцій і субпопуляцій лімфоцитів, а також їх процентного відношення до загальної кількості лімфоцитів.

Лімфоцити, які виробляються в людському організмі, поділяються на кілька популяцій і субпопуляцій, кожна виконує специфічні функції. Також лімфоцити окремих субпопуляцій розрізняються місцем вироблення та дозрівання, стадією розвитку. Зокрема:

• В-лімфоцити утворюються в кістковому мозку, а диференціюються та дозрівають у периферичних органах лімфоїдної системи, забезпечують гуморальну імунну відповідь (вироблення антитіл). Зниження їх кількості характерне для імунодефіцитів, підвищення – для аутоімунних захворювань;
• Т-лімфоцити також утворюються в кістковому мозку, а в вилочковій залозі диференціюються на субпопуляції (хелпери та супресори). В цілому ця популяція є цитотоксичною щодо чужорідних клітин, забезпечує клітинну імунну відповідь і контролює активність В-лімфоцитів. Зниження кількості Т-лімфоцитів на початку запального процесу та поступове підвищення в процесі одужання – показник нормальної імунної відповіді, а високий вміст Т-лімфоцитів у крові при виражених клінічних симптомах запалення – несприятлива ознака. Більш інформативний показник-співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів;
• Т-лімфоцити-хелпери сприяють розпізнаванню антигенів, беруть участь у регуляції імунної відповіді. Збільшення цієї субпопуляції – показник гіперактивності імунітету, зниження – імунологічної недостатності;
• Т-лімфоцити-супресори гальмують імунну відповідь, пригнічують вироблення антитіл і розвиток реакції гіперчутливості уповільненого типу, збільшення цієї субпопуляції – показник недостатності імунітету, зниження характерне для аутоімунних процесів;
• NK-лімфоцити (натуральні кілери) не належать ані до Т, ні до В популяції, є ланкою клітинного імунітету, забезпечують захист від пухлинних клітин, внутрішньоклітинних вірусних інфекцій, відіграють ключову роль у розвитку посттрансплантаційних реакцій. Зростання їх активності пов'язане з підвищеним ризиком відторгнення донорських органів, зниження призводить до важкого перебігу вірусних інфекцій і підвищує ризик онкопатологій.

На поверхні лімфоцитів кожної субпопуляції знаходяться специфічні антигенні структури, здатні зв'язуватися з певними моноклональними антитілами. Ці антигени називають кластерами диференціації (CD), кожному присвоєно свій номер. Перед проведенням дослідження на субпопуляції антитіла мітять флюорохромом, потім підраховують кількість лімфоцитів, з антигенами яких зв'язалися мічені антитіла того чи іншого типу. На цьому засноване фенотипування:

• CD3 маркери характерні для всіх Т-лімфоцитів, в тому числі субпопуляцій (Т-хелперів і Т-супресорів);
• CD4 – для Т-хелперів;
• CD8 – для Т-супресорів;
• CD22 експресуються на поверхні В-лімфоцитів;
• CD16 – маркер NK-популяції.

Збільшення або зменшення абсолютної кількості лімфоцитів в окремих популяціях, субпопуляціях, зміна нормального субпопуляційного складу – маркер різних патологічних процесів (інфекційних, аутоімунних, онкологічних).

Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК)

Циркулюючі імунні комплекси утворюються в крові в результаті взаємодії розчинних антигенів з антитілами, також до складу ЦІК входять компоненти системи комплементу. У нормі дрібні ЦІК поглинаються фагоцитами, більші руйнуються в селезінці та печінці, так організм звільняється від антигенів. При гострій або затяжній хронічній інфекції, великій кількості антигенів концентрація ЦІК в крові підвищується. У поєднанні з недостатньо ефективною елімінацією (знищенням) це призводить до їх надмірного накопичення в тканинах, розвитку хвороби імунних комплексів (запальних процесів в місцях відкладення ЦІК). Накопичення ЦІК характерне для алергічних реакцій 3-го типу, аутоімунних і імунокомплексних захворювань. Аналіз на концентрацію ЦІК в крові не призначений для диференціальної діагностики інфекційних та імунопатологічних процесів, його результати повинні інтерпретуватися в комплексі з іншими показниками імунограми.

Гемолітична активність системи комплементу (CD50)

Система комплементу поряд з клітинним і гуморальним імунітетом є однією з найважливіших ланок імунної системи. Комплемент – це комплекс білків, які постійно присутні в сироватці крові, в нормі – в неактивному стані. Вони активуються при появі в крові імуноглобулінів G або М (антитіл, які забезпечують гуморальний імунітет) або частинок поверхневих структур клітин патогенних мікроорганізмів. В результаті запускається каскад реакцій, окремі сироваткові білки об'єднуються в складну полімерну структуру – мембраноатакуючий комплекс. Він вбудовується в оболонку клітин-мішеней і викликає їх руйнування.

Система комплементу:

• забезпечує захист від різних патогенів, включаючи ті, проти яких ще не виробився специфічний імунітет;
• бере участь у регулюванні імунної відповіді, видаленні ЦІК з організму.

При дослідженні гемолітичної активності системи комплементу в лабораторних умовах імітується класичний шлях активації комплементу, до зразку крові додається розчин з імунними комплексами. Через деякий час оцінюється вміст у крові мембраноатакуючих комплексів, при функціональних порушеннях системи комплементу цей показник знижується.

Бактерицидна активність нейтрофілів (НСТ-тест)

Нейтрофіли – клітини крові з вираженою здатністю до фагоцитозу, захоплення, поглинання та перетравлення бактерій та інших чужорідних агентів. Цей процес – важлива складова клітинної імунної відповіді при інфекційних захворюваннях. Для оцінки спонтанної бактерицидної активності нейтрофілів у лабораторних умовах до зразка крові додають нітросиній тетразолій (НСТ), який забарвлює гранули всередині активованих нейтрофілів у темно-синій колір. Кількість НСТ-позитивних клітин (інтенсивність забарвлення) – показник бактерицидної активності. Спонтанний тест дозволяє оцінити активність нейтрофілів в організмі на момент дослідження, при інфекціях вона в нормі підвищується. Якщо спонтанний тест виявляє знижену бактерицидну активність, проводиться 2 етап – стимульований тест.

Фагоцитоз стимулюють шляхом додавання до клітинної культури штамів бактерій і повторно проводять НСТ-тест з барвником. Порівняння спонтанної й індукованої бактерицидної (фагоцитарної) активності клітин дозволяє оцінити їх бактерицидний потенціал, виявити порушення, дефекти системи фагоцитозу.

Підвищення бактерицидної активності характерне для гострих бактеріальних інфекцій, алергічних і аутоімунних захворювань. Зниження може бути наслідком хронічних рецидивуючих інфекцій або вказувати на вроджену недостатність системи фагоцитозу, зниження фагоцитарної здатності внаслідок стресу, старіння.

РБТЛ-тест (визначення проліферативної активності лімфоцитів)

Т- і В-лімфоцити мають проліферативну активність, при впливі певних стимулів (мітогенів або антигенів) починають активно ділитися, збільшення їх кількості – обов'язковий етап розвитку клітинної імунної відповіді. Оцінити проліферативний потенціал лімфоцитів у лабораторних умовах можна різними методами, найбільш поширений – реакція бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ-тест). Метод полягає в дослідженні клітинної культури після стимуляції проліферації мітогенами, підрахунку трансформованих клітин зі специфічними морфологічними особливостями.

Зниження проліферативної активності – маркер імунодефіцитних станів, підвищення може вказувати на інфекційний процес, аутоімунну реакцію. Результати РБТЛ-тесту інтерпретуються в комплексі з результатами дослідження субпопуляцій лімфоцитів.

Основні класи імуноглобулінів (IgA, IgM, IgG)

Імуноглобуліни – це великі білкові сполуки, які містяться в плазмі крові та забезпечують гуморальний імунітет, ще їх називають антитілами. При інфекційних захворюваннях імунну відповідь забезпечують імуноглобуліни класів A, M, і G. Специфічні антитіла виробляються при появі певних антигенів і є маркерами інфекцій, а рівень в крові сумарних імуноглобулінів основних класів (IgA, IgM, IgG) – показник імунокомпетентності або первинної/вторинної недостатності гуморального імунітету. Детальну інформацію про кожен клас імуноглобулінів можна знайти в описах відповідних аналізів з розділу Імунний статус.

С-реактивний білок (C-reactive protein, С-РБ, CRP)

С-реактивний білок (С-РБ) – один з протеїнів гострої фази запалення, маркер ризику серцево-судинних захворювань і їх ускладнень, тому аналіз на С-реактивний білок входить до панелі кардіо-ревматоїдних досліджень. До складу комплексного імунологічного дослідження (імунограми) цей аналіз включений, оскільки:

• CRP бере участь в активації системи комплементу;
• підвищення його рівня – один з маркерів хронічних імунопатологічних запальних захворювань.

Ревматоїдний фактор (Rheumatoid factor, РФ, RF)

Ревматоїдний фактор – один з імуноглобулінів класу IgM. На відміну від антитіл, які атакують чужорідні антигени, ревматоїдний фактор відноситься до аутоантитіл, тобто його вироблення – прояв аутоагресії імунної системи проти клітин власного організму. Наявність у крові ревматоїдного фактора – індикатор запальних і аутоімунних процесів.

Антистрептолізин-О (Antistreptolysin-O, АСЛ-О, ASO)

Антистрептолізин-О – маркер перенесеної стрептококової інфекції. Ці специфічні антитіла спрямовані проти токсичного ферменту стрептолізину-О, який виробляється деякими стрептококовими бактеріями. Аналіз на антистрептолізин-О є складовою комплексної діагностики постстрептококових ускладнень (ревматичної лихоманки та гломерулонефриту), які відносяться до імунопатологічних станів.

Розшифровку імунограми здійснює лікар-імунолог. Ізольовані показники цього дослідження малоінформативні, відхилення будь-якого з показників від норми може пояснюватися безліччю причин. Значно більш інформативна оцінка імунного статусу за цілим набором показників з комплексною інтерпретацією результатів. При інтерпретації результатів імунограми також повинні враховуватися особливості клінічної картини, результати інших досліджень (лабораторних та інструментальних). Перелік додаткових досліджень може уточнюватися в залежності від результатів комплексного імунологічного дослідження.

У яких випадках проводиться комплексне імунологічне дослідження (імунограма)

Проведення комплексного імунологічного дослідження доцільне при різних імунопатологічних процесах, якщо клінічна картина й/або лабораторні показники дозволяють запідозрити вроджені, генетично обумовлені імунодефіцитні стани або ВІЛ/СНІД, і ще в деяких випадках. Показаннями до призначення імунограми є:

• аутоімунні, ревматичні захворювання (високий ризик аутоімунного імунопатологічного синдрому);
• алергічні реакції;
• затяжний перебіг інфекційних захворювань, хронічні, персистуючі інфекції;
• опортуністичні інфекції (захворювання, спричинені умовно-патогенними мікроорганізмами);
• незрозуміле підвищення температури тіла протягом 2 тижнів і довше;
• збільшення лімфовузлів;
• підозра на злоякісні новоутворення (зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, слабкість);
• трансплантація органів (імунограма проводиться на етапі підготовки та після пересадки);
• підготовка до складних, важких операцій;
• післяопераційні ускладнення;
• проведення лікування, яке впливає на імунну систему (цитостатична, імуномодулююча, імуносупресивна терапія).

Комплексне імунологічне дослідження є складовою диференціальної діагностики порушень імунної системи, дозволяє оцінити роль таких порушень у розвитку різних патологічних станів, допомагає скласти прогноз, розробити план лікування й оцінити його ефективність.

Як підготуватися до імунограми

Кров для комплексного імунологічного дослідження здається натщесерце, через 12 годин після їжі (при обстеженні маленьких дітей допустиме зменшення цього часового інтервалу до 2-3 годин). Перед забором крові необхідно:

• за погодженням з лікарем скасувати прийом будь-яких медикаментів;
• за добу напередодні обмежити фізичні та емоційні навантаження, виключити перенапруження, стреси, вживання алкоголю;
• не курити протягом 3 годин;
• протягом півгодини безпосередньо перед забором крові максимально обмежити рухову й іншу фізичну активність, не хвилюватися.

Важливі зауваження

Не рекомендується проходити комплексне імунологічне дослідження при запальних процесах будь-якої природи в гострій стадії.

Для отримання максимально достовірних результатів, щоб уникнути їх спотворення, рекомендується проведення повторного дослідження через кілька тижнів.

Діагностична та прогностична цінність імунограми підвищується при здійсненні оцінки імунного статусу в динаміці.