Пакет аналізів: "Скринінг урогенітальних інфекцій по крові"

Пакет аналізів "Скринінг урогенітальних інфекцій по крові" – це комплексне обстеження для виявлення наявності антитіл IgG до різних урогенітальних інфекцій. Антитіла IgG – це імунні білки, які організм починає виробляти у відповідь на контакт з інфекційними агентами. Для кожного агента є свої специфічні антитіла IgG, які організм виробляє проти них.

Ці антитіла свідчать про наявність хронічної інфекції, закінчення гострого періоду захворювання або минулий контакт з інфекційними агентами, що має важливе значення для діагностики та лікування.

Урогенітальні інфекції можуть мати серйозні ускладнення як для жінок, так і для чоловіків. Наприклад, запалення тазових органів (ЗТО) у жінок – це серйозне ускладнення, яке може виникнути за відсутності чи неправильної терапії. ЗТО може призвести до запалення матки (ендометрит), фалопієвих труб (сальпінгіт) та яєчників (оофорит). Ці запальні процеси можуть спричинити безпліддя та ризики при вагітності, включаючи позаматкову вагітність. Деякі урогенітальні інфекції призводять і до чоловічої безплідності.

Дослідження також дозволяє провести скринінг урогенітальних інфекцій та виявити потенційні проблеми, що є важливим кроком для ранньої діагностики та лікування інфекцій у цій галузі.

Коли та навіщо призначають аналіз

Показання до проведення аналізу:

• симптоми або ознаки урогенітальних інфекцій у чоловіків або жінок - печіння при сечовипусканні, виділення зі статевих шляхів, свербіж, біль або інші незвичайні симптоми в проекції зовнішніх статевих органів;
• підозра на наявність інфекцій;
• активне сексуальне життя без застосування методів захисту;
• наявність партнера з урогенітальною інфекцією;
• наявність урогенітальних інфекцій у минулому;
• підозра на урогенітальні інфекції у вагітних;
• планування вагітності.

Дослідження потрібне для:

• постановки діагнозу;
• оцінки наявності імунітету до збудників урогенітальних інфекцій;
• диференціальної діагностики;
• контролю ефективності лікування;
• визначення причин безплідності;
• оцінки ризику передачі інфекції;
• виявлення можливих рецидивів;
• загального скринінгу здоров'я.

Призначає аналіз: гінеколог, уролог, терапевт, акушер-гінеколог, венеролог та сімейний лікар.

Показники та інтерпретація результатів

Хламідія трахоматіс (Chlamydia trachomatis), антитіла IgG

Хламідія трахоматис – це вид бактерії, який є збудником різноманітних інфекційних захворювань у людини. Вона має специфічну афінність до епітеліальних клітин різних органів та систем організму і може вражати органи сечостатевої системи.

Хламідія трахоматис є інтрацелюлярним паразитом. Тобто вона здатна розмножуватися всередині живих клітин людського організму. Це робить її важкодоступною для імунної системи. Крім того, агент може спричинити гіпертрофію (збільшення розмірів) клітин-господаря, що може призвести до зміни морфології інфікованих тканин.

Деякі штами хламідії можуть проявляти антимікробну резистентність, що робить лікування інфекцій складним і наголошує на важливості вибору ефективних антибіотиків.

Існує кілька видів хламідій, а Chlamydia trachomatis відноситься до найпоширеніших з них. Вона викликає:

1. Хламідійний уретрит. Це інфекційне запалення сечівника у чоловіків і жінок. Симптоми можуть включати біль при сечовипусканні, виділення з уретри, свербіж або дискомфорт у проєкції статевих органів.
2. Хламідійний цервіцит. Це запалення шийки матки у жінок. Найчастіше інфекція має безсимптомний перебіг, але в деяких випадках може спричинити вагінальні виділення та дискомфорт.
3. Хламідійна інфекція сечового міхура. Це запалення сечового міхура, яке може супроводжуватись біллю внизу живота, частим сечовипусканням та іншими симптомами.
4. Хламідійний проктит. Це запалення прямої кишки. Пацієнти можуть відчувати дискомфорт в області заднього проходу, виділення із прямої кишки та інші симптоми.
5. Хламідійна інфекція сечових шляхів. Включає запалення сечового міхура і сечівника, що може викликати різноманітні симптоми, включаючи біль при сечовипусканні і дискомфорт.

Загальні симптоми хламідійної інфекції:

У жінок:

• виділення з піхви – жовтуваті чи прозорі;
• біль чи дискомфорт внизу живота;
• біль при сечовипусканні;
• біль під час сексу;
• аномалії у менструальному циклі, наприклад, нерегулярні місячні кровотечі.

у чоловіків:

• біль при сечовипусканні та печіння;
• почервоніння та набряк яєчок;
• біль внизу живота.

Урогенітальні інфекції, викликані хламідія трахоматис, можуть мати різний ступінь тяжкості і, в деяких випадках, мати безсимптомний перебіг. Однак вони можуть призвести до серйозних ускладнень, таких як запалення органів малого тазу, безпліддя та інші проблеми.

Інкубаційний період залежить від конкретної інфекції та імунної системи організму людини. У середньому він становить від 1 до 3 тижнів після контакту з інфікованим.

Хламідіоз частіше передається головним чином через статевий контакт (вагінальний, анальний чи оральний секс). Також можлива вертикальна передача від інфікованої матері новонародженому під час пологів, що може спричинити інфекції очей та дихальних шляхів у дитини.

Коли організм зустрічається зі збудником хламідіозу, він починає виробляти антитіла IgG, щоб боротися з бактерією. Ці антитіла допомагають імунній системі розпізнавати та атакувати хламідії, а також можуть залишатися в крові протягом тривалого часу після того, як інфекція була ліквідована або стала хронічною.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат вказує на:

• активну інфекцію, що розвивається давно;
• інфекцію, що була у минулому;
• носійство;
• хронічний перебіг інфекційного процесу.

Негативний результат вказує на:

• відсутність інфекції;
• ефективність лікування;
• недостатню кількість часу з моменту інфікування;
• активну стадію інфекції.

У пацієнтів з деякими аутоімунними захворюваннями можуть бути антитіла, які впливають на результати аналізів і можуть спричиняти помилкові результати. На відповідь також впливає приймання препаратів. Важливо припинити їх вживання під час здачі крові, але після дозволу лікаря.

Мікоплазма хомініс (Mycoplasma hominis), антитіла IgG

Мікоплазма хомініс – це вид мікроорганізмів, що відноситься до класу мікоплазм, а саме до людських мікоплазм. Вони не мають жорсткої клітинної стінки, що робить їх унікальними серед бактерій. Крім того, це одна з найменших бактерій, які можуть спричинити інфекції у людини. Маленький розмір ускладнює їх виявлення та вивчення.

Мікоплазма мешкає в людських органах і може бути виявлений у різних тканинах та рідинах організму, таких як сеча, кров, сперма, амніотична рідина та інші. Вона може бути як мешканцем нормальної мікрофлори організму, так і збудником різних інфекцій, особливо в осіб із ослабленою імунною системою.

Агент асоціюється з інфекціями сечостатевих органів, внутрішньоутробними інфекціями у вагітних жінок, інфекціями після хірургічних втручань та іншими медичними ускладненнями. Вона може викликати запальні процеси, включаючи вульвовагініти, ускладнену вагітність та пологи тощо.

Інкубаційний період для інфекції, спричиненої мікоплазмою хомініс, варіюється і залежить від конкретних обставин. Зазвичай він становить від кількох днів за кілька тижнів. У деяких індивідів інфекція може проявитися відразу після контакту зі збудником, тоді як у інших вона може розвиватися повільно і через деякий час.

Один із основних способів передачі мікоплазмозу – статевий контакт. Також передається від матері до дитини під час пологів та через контакт з інфікованими біологічними рідинами, такими як сеча чи сперма.

Мікоплазма хомініс може викликати різні інфекції у чоловіків та жінок:

У чоловіків:

1. Уретрит – запалення сечівника, яке може супроводжуватися симптомами – печінням або свербежем при сечовипусканні, гнійними або слизовими виділеннями з уретри, почуттям дискомфорту в ділянці мошонки.
2. Епідидиміт – запалення епідидимісу, що може призвести до больових відчуттів та набряклості в калитці.

У жінок:

1. Вульвовагініт – запалення вульви та піхви, яке супроводжується свербінням, печінням, болями внизу живота та зміною кольору чи запаху виділень.
2. Пельвіко-внутрішньочеревне запалення (ПВЗ) – у деяких випадках інфекція поширюється вище і може викликати ПВЗ, що є вже більш тяжким запальним захворюванням органів малого тазу. Воно викликає біль внизу живота, підвищену температуру тіла та інші симптоми.
3. Вагітні та новонароджені. Мікоплазма хомініс може передаватися від матері до дитини під час пологів, що може спричинити інфекції новонароджених. З іншого боку, інфекція небезпечна під час вагітності, бо може спровокувати передчасні пологи, викидень тощо.

Важливо відзначити, що в деяких інфікованих осіб інфекція може мати безсимптомний перебіг, і вони можуть бути носіями бактерії без видимих ​​ознак захворювання.

За наявності Mycoplasma hominis в організмі проти неї утворюються антитіла IgG. Вимір їх рівня використовується для діагностики раніше перенесеної інфекції або поточної активної інфекції у фазі хронічного перебігу або згасання активного. Рівень антитіл IgG може змінюватись в залежності від стадії інфекції та часу з моменту контакту з бактерією.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат вказує на:

• минулу інфекцію;
• активну інфекцію;
• імунітет після попередньої інфекції;
• носійство.

Негативний результат вказує на:

• відсутність контакту з бактерією;
• ефективну терапію;
• ранню інфекцію;
• утруднене виробництво антитіл IgG чи інших класів.

Антитіла IgG можуть мати крос-реакцію з іншими мікроорганізмами чи антитілами. Це означає, що антитіла, створені у відповідь на інші інфекції або антитіла, можуть взаємодіяти з антитілами IgG до Мікоплазми хомініс і давати хибні результати.

Уреаплазма уреалітикум (Ureaplasma urealysat ginalis), антитіла IgG

Уреаплазма уреалітікум – це мікроорганізм, який відноситься до групи молекулярно-генетично близьких до живих клітин, але має деякі відмінності в біології та морфології. Вона є частиною нормальної мікрофлори нижніх урогенітальних шляхів, але може колонізувати нижні урогенітальні шляхи обох статей і викликати інфекції у чоловіків і жінок.

Мікроорганізм здатний гідролізувати сечовину, що дозволяє йому виділяти аміак у довкілля. Ця здатність використовується для діагностики уреаплазмозу.

Інкубаційний період інфекції може бути різним і залежить від різних факторів, включаючи кількість агентів, які потрапили в організм, стан імунної системи хворого та інші індивідуальні особливості. Зазвичай він коливається від кількох днів до кількох тижнів.

Основний шлях передачі збудника – статевий контакт з інфікованим партнером. Також можлива передача від матері до дитини під час пологів, що може призвести до інфекції у новонародженого. Рідко, але інфекція може передаватися через предмети гігієнічного догляду (наприклад, рушники чи білизна).

У чоловіків:

1. Уретрит. Запалення сечівника, що супроводжується печінням при сечовипусканні, почуттям дискомфорту та уретральними виділеннями.
2. Епідидиміт. Запалення придатка яєчка, що призводить до болі та набряку яєчка.
3. Простатит. Запалення передміхурової залози, що викликає біль у ділянці промежини, часте сечовипускання та інші симптоми.

У жінок:

1. Вульвовагініт. Запалення зовнішніх статевих органів та піхви, що супроводжується свербінням, печінням, болем та виділеннями з піхви.
2. Цервіцит. Запалення шийки матки, що викликає болі під час статевого акту та зміни у виділеннях.
3. Пельвіоперітоніт. Це серйозне запальне захворювання, яке може торкнутися жіночих репродуктивних органів, включаючи яєчники, матку та придатки. Цей стан може призвести до болю внизу живота, лихоманки та інших серйозних симптомів, включаючи безпліддя.

У деяких інфікованих осіб клінічні прояви відсутні, що ускладнює своєчасну діагностику та проведення терапії.

Вимірювання рівня антитіл IgG до Уреаплазми уреалітікум може бути використане для визначення контакту людини з цим мікроорганізмом. Процес вироблення антитіл починається, коли імунна система виявляє наявність інфекції. Так, коли Уреаплазма уреалітікум потрапляє в організм, імунні клітини, такі як B-лімфоцити, розпізнають її як чужорідну речовину. Потім ці клітини починають виробляти антитіла, у тому числі IgG, які спрямовані проти конкретних компонентів уреаплазми.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат вказує на:

• минулу інфекцію;
• активну інфекцію на стадії завершення;
• хронічну інфекцію;
• носійство.

Негативний результат вказує на:

• відсутність попереднього контакту;
• недавній контакт з інфекційним агентом;
• активну інфекцію.

Іноді можлива крос-реакція на інші інфекції або антитіла, що може призвести до хибнопозитивних або хибнонегативних результатів тестування.

Вагінальна трихомонада (Trichomonas vaginalis), антитіла IgG

Трихомонада вагіналіс – це мікроскопічний одноклітинний організм, який відноситься до класу протозоїв. Вона є причиною інфекції, яка називається трихомоніазом, яка зазвичай вражає сечостатеву систему людини, включаючи піхву у жінок і уретру у чоловіків.

Трихомонада є анаеробним мікроорганізмом. Це означає, що вона здатна виживати та розмножуватися у середовищах з низьким вмістом кисню. Піхва жінки та уретра чоловіка забезпечують такі умови, що дозволяють трихомонаді виживати, розмножуватися та викликати інфекцію.

Трихомоніаз є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом. Надмірне розмноження трихомонади в організмі може призвести до запальних захворювань та підвищеного ризику передачі інфекції партнеру.

Інкубаційний період у середньому становить від 5 до 28 днів після зараження, але іноді може бути довшим. Також часто інфекція передається від матері до дитини у процесі родової діяльності. Трихомонада виживає в довкіллі протягом короткого часу, тому використання загальних рушників, білизни або інших предметів побуту рідко, але може стати причиною інфікування.

Інфекція, викликана Trichomonas vaginalis проявляється різними симптомами у жінок та чоловіків, але також може бути асимптомною.

Симптоми у жінок:

1. Рясні, пінисті виділення з піхви жовтувато-зеленого кольору.
2. Свербіж і печіння в ділянці піхви.
3. Може виникнути неприємне відчуття чи біль внизу живота.
4. Сечовипускання може супроводжуватися болем або дискомфортом.
5. Біль чи дискомфорт під час статевого акту.
6. Іноді стінки піхви можуть стати запаленими та почервонілими.

Симптоми у чоловіків:

1. Відчуття свербіння та печіння в ділянці сечівника.
2. Помірні чи рясні виділення з уретри.
3. Може виникати біль або дискомфорт при сечовипусканні.
4. Деякі чоловіки можуть відчувати біль при еякуляції.
5. Запалення та почервоніння уретри.

У жінок симптоми яскравіше виражені. Крім того, у них найчастіше розвиваються ускладнення. Наприклад, запалення маткових труб (сальпінгіт) та запалення малого таза (пельвіоперитоніт). Ці ускладнення можуть мати серйозні наслідки для репродуктивного здоров'я до безпліддя. Чоловіки найчастіше переносять асимптомну інфекцію та залишаються її носіями.

Антитіла IgG до Трихомонади вагіналісу (Trichomonas vaginalis) виробляються імунною системою організму у відповідь на контакт з цим мікроорганізмом. Так, коли людина контактує з трихомонадою, наприклад, через статевий контакт з інфікованим партнером, мікроорганізм потрапляє в організм і викликає інфекцію. Імунна система організму реагує на наявність агента, починаючи виробляти антитіла, зокрема антитіла класу IgG. Антитіла IgG є імунними білками, які спрямовані на боротьбу з інфекцією.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат вказує на:

• реактивацію інфекції;
• минулу інфекцію;
• активну інфекцію на стадії завершення;
• хронічну інфекцію;
• носійство.

Негативний результат вказує на:

• відсутність інфекції;
• зовсім недавній контакт з інфекційним агентом;
• активну інфекцію.

Іноді антитіла IgG можуть крос реагувати з антитілами до інших мікроорганізмів або антигенів, що може спричинити помилкові позитивні результати. Наприклад, антитіла IgG, спрямовані проти одного виду трихомонади та можуть реагувати з іншим видом.

Вірус простого герпесу 1,2 тип (Herpes simplex virus, HSV), антитіла IgG)

Вірус простого герпесу – це збудник вірусної інфекції. Він має кілька типів, проте є 2 найпоширеніших – HSV-1 та HSV-2.

Вірус простого герпесу тип 1 – зазвичай асоціюється з інфекціями губ, рота та горла. Він може викликати герпетичні виразки та хвороби, такі як герпетичний стоматит (виразки у роті), герпетичний гінгівостоматит (запалення ясен та слизової оболонки рота), а також іноді призводить до інфекцій очей. HSV-1 рідко, але викликає генітальний герпес. Передається через дотик з ураженими ділянками або поцілунки.

Вірус простого герпесу тип 2 – зазвичай пов'язаний з інфекціями геніталій та аноректальної області. Він найчастіше призводить до генітального герпесу, який викликає болючі виразки та інші прояви у сфері статевих органів. Передається головним чином статевим шляхом.

Обидва типи вірусу простого герпесу є хронічними інфекціями і можуть бути в організмі людини протягом усього життя. Вони періодично активуються, викликаючи рецидиви. Крім того, ВПГ можуть інфікувати клітини епітелію та нервових тканин людини. Вони здатні проникати в клітини слизових оболонок та шкіри, де вони зберігаються у вигляді латентної (сплячої) інфекції в нервових гангліях.

Інкубаційний період для первинної герпесу інфекції становить від 2 до 12 днів після статевого контакту з інфікованим.

Герпес-вірус може викликати різноманітні симптоми, і їх тяжкість може змінюватись від легкої до тяжкої. Ці віруси не мають специфічного лікування, але симптомами можна керувати противірусними препаратами та іншими методами лікування. Важливо, що вірус простого герпесу може бути активним і передаватися навіть за відсутності явних симптомів.

Симптоми, асоційовані з ВПГ 1 та 2 типу:

1. Оральний герпес (герпетичні виразки у ротовій порожнині та на губах):

• маленькі, болючі виразки (пухирі) на губах, слизовій оболонці рота та навколо носа;
• сверблячі та болючі виразки при дотику;
• запалення та почервоніння ділянки навколо виразок.

2. Генітальний герпес:

• болючі виразки або почервоніння в ділянці статевих органів, анусу та стегон;
• дуже сверблячі та болючі виразки;
• відчуття дискомфорту та біль під час сечовипускання;
• генітальне свербіння та подразнення.

3. Інші форми герпесу:

• герпетичний стоматит – виразки та запалення у роті та на слизовій оболонці рота;
• герпетичний гінгівостоматит – запалення ясен та слизової оболонки рота, часто у дітей;
• герпетичний кон'юнктивіт – запалення очей, що супроводжується свербінням та почервонінням очей.

Симптоми первинної інфекції HSV можуть бути більш тяжкими та тривалими, ніж симптоми рецидивів. Рецидиви можуть бути менш інтенсивними і найчастіше тривають лише кілька днів.

У чоловіків симптоми генітального герпесу можуть бути менш вираженими. Вони частіше схильні до безсимптомного перебігу, але при цьому можуть бути носіями інфекції. У жінок, навпаки, симптоми найчастіше виражені та болючі, особливо при первинній інфекції.

Антитіла IgG до вірусу простого герпесу типу 1 типу 2 є специфічними білками, які продукуються організмом при інфікуванні. Це відбувається через час після первинної інфекції/початку рецидиву. Цей процес може зайняти від кількох тижнів до кількох місяців.

Вироблення антитіл IgG є частиною імунного захисту організму від повторної інфекції тим самим вірусом. Коли антитіла IgG виробляються, вони можуть допомогти організму боротися з вірусом ефективніше, якщо він повторно потрапить до організму.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат вказує на:

• нещодавню інфекцію;
• активну патологію у період завершення;
• імунітет після попередньої інфекції;
• хронічний перебіг інфекції;
• носійство.

Негативний результат вказує на:

• відсутність інфікування;
• ефективну терапію;
• активну інфекцію.

Іноді імуноглобуліни, спрямовані проти одного виду вірусу чи антигену, перехрещуються або взаємодіють з іншими вірусами чи антигенами, що є причиною хибних результатів.

Правила підготовки

При оцінці рівня антитіл до різних інфекційних агентів необхідно дотримуватись певних правил підготовки. Важливо відмовитись:

• протягом 5-7 годин – від їжі;
• за 2 дні – від масажу та фізіологічних процедур;
• за 3 дні – від інтенсивної фізичної активності;
• за 1 день – від спиртних напоїв;
• за 2 дні – від стресу та нервової перенапруги;
• за 2 дні – від авіаперельотів;
• за 2 дні – від проведення інструментальних методів діагностики, зокрема бімануального дослідження;
• за 2 години – від куріння.

Допускається споживання негазованої води перед забором крові.

Лікарем має бути переглянуто вживання медикаментів, що впливають на імунітет та розмноження патогенів. Так, слід проконсультуватися з лікарем, щоб відмовитися від антибіотиків, імуномодуляторів та інших препаратів за кілька днів до здачі крові на дослідження.

Важливі примітки

Будь-яка відповідь на аналіз не може бути розцінена як остаточний діагноз. Потрібна обов'язкова інтерпретація результатів профільним фахівцем. Тільки він зможе дати правильну оцінку з урахуванням усіх інших діагностичних заходів, анамнезу та симптоматики.