Пакет аналізів: "TORCH IgM (4 показники)"

Пакет аналізів "TORCH IgM (4 показники)" – це можливість перевірити кров на наявність в організмі людини IgM-антитіл до однієї або кількох TORCH-інфекцій. Імуноглобуліни класу М зазвичай з'являються у крові при активному чи свіжому внутрішньоутробному інфікуванні. Пакет включає наступні аналізи:

1. Цитомегаловірус (Cytomegalovirus, CMV), антитіла IgM. Дозволяє визначити наявність IgM-антитіл проти цитомегаловірусу, який може спричинити інфекції у новонароджених та вагітних жінок.
2. Вірус простого герпесу 1,2 тип (Herpes simplex virus, HSV), антитіла IgM. Визначає IgM-антитіла проти вірусів герпесу, які можуть спричинити вроджені дефекти у плода та інші проблеми у новонароджених.
3. Токсоплазма (Toxoplasma gondii), антитіла IgM. Дослідження на наявність IgM-антитіл проти токсоплазми, яка може бути небезпечною для плода при зараженні вагітної жінки.
4. Краснуха (Rubella virus, RUBV), антитіла IgM. Цей аналіз визначає IgM-антитіла проти вірусу краснухи, який може спричинити вроджені дефекти у плода, якщо вагітна жінка заразиться.

Дослідження використовується в гінекології та акушерстві для оцінки ризику внутрішньоутробних інфекцій та дефектів розвитку у плода. Він особливо важливий для вагітних жінок, щоб забезпечити безпеку та здоров'я майбутнього немовляти.

Коли та навіщо призначають аналіз

Показання до проведення аналізу:

• скринінг під час вагітності;
• наявність факторів ризику інфікування;
• клінічні симптоми захворювання;
• підозра на розвиток інфекції;
• планування вагітності;
• патології плода неясної етіології

Дослідження потрібне для:

• раннього виявлення активних інфекцій у вагітних жінок;
• визначення ризиків розвитку інфекції у плода;
• оцінки імунного статусу;
• виявлення можливого ризику інфекцій у жінок, які планують вагітність;
• діагностики внутрішньоутробних інфекцій у плода, якщо є клінічні показання

Призначають аналіз: гінекологи, акушер-гінекологи, інфекціоністи, терапевти та сімейні лікарі.

Показники та інтерпретація результатів

Цитомегаловірус (ЦМВ)

Цитомегаловірус – це вірус із сімейства герпесвірусів, який може викликати різні інфекційні захворювання у людини. Вірус названий так через його здатність викликати збільшення (гіпертрофію) клітин, включаючи клітини слизової оболонки та органів.

Симптоми інфекції CMV можуть змінюватись від легких до важких, залежно від стану імунної системи пацієнта. У здорових дорослих, як правило, симптоми незначні або відсутні. Однак у осіб з ослабленою імунною системою, таких як новонароджені, вагітні жінки, пацієнти після пересадки органів або з ВІЛ-інфекцією, цитомегаловірусна інфекція може спричинити серйозні проблеми.

Основні шляхи передачі цитомегаловірусу включають контакт з інфікованою слиною, сечею, секретами статевих органів та молоком. Вірус також може поширюватися через краплі слини або мокротиння, що виділяються у повітря при кашлі чи чханні інфікованих осіб та від матері до дитини під час вагітності чи пологів.

Інфекція може викликати різні симптоми, включаючи лихоманку, збільшені лімфовузли, втому, біль у м'язах та суглобах. У новонароджених вона призводить до вроджених аномалій, таких як втрата слуху та розумова відсталість різного ступеня тяжкості.

Інкубаційний період CMV може змінюватись, але зазвичай становить від 3 до 12 тижнів.

Антитіла IgM до цитомегаловірусу зазвичай виробляються у перші кілька днів або тижнів після початку інфекції та можуть залишатися на високому рівні протягом кількох тижнів. Вони відіграють важливу роль у початковій фазі імунної відповіді та допомагають організму боротися з інфекцією. Їх виявлення свідчить про те, що організм нині бореться з активною чи нещодавньою інфекцією CMV.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат може вказувати на:

• активну інфекцію;
• перше зіткнення з вірусом;
• реактивацію інфекції;
• носійство;
• нещодавно перенесену інфекцію.

Негативний результат може вказувати на:

• відсутність інфекції;
• ранню стадію інфекції;
• ослаблення імунної системи.

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, наприклад, після трансплантації органів або при лікуванні аутоімунних захворювань, є ризик отримання некоректної відповіді. Крім того, аналізи на наявність антитіл IgM можуть давати хибнопозитивні результати за наявності крос-реакцій з антитілами до інших вірусів або бактерій.

Вірус простого герпесу (HERpes simplex virus, HSV)

Вірус простого герпесу HSV-1 і HSV-2 – це віруси, які можуть становити небезпеку для вагітної жінки та плода.

HSV-1 найчастіше викликає інфекції в ділянці обличчя – рота, губ тощо. Він може призвести до виразок на губах, відомих як "герпетична застуда". Також HSV-1 може викликати інфекції в ротовій порожнині, горлі та в проєкції статевих органів – рідше. Цей тип вірусу передається через контакт з інфікованими слиною або виразками, наприклад, при поцілунках, обміні столовими приладами або статевому контакті (хоча це менш поширене, ніж при генітальному герпесі). Симптоми включають почервоніння, свербіж, болючі виразки на губах і всередині рота. Зазвичай супроводжуються нездужанням та лихоманкою.

HSV-2 викликає генітальний герпес. Він передається статевим шляхом і характеризується появою хворобливих виразок у проекції статевих органів та анального отвору. Виразки можуть супроводжуватися свербінням, печінням та дискомфортом. Деякі інфіковані можуть також відчувати нездужання та лихоманку.

Обидва типи вірусу простого герпесу можуть викликати рецидивні інфекції, коли симптоми тимчасово йдуть, а потім повертаються. Вони залишаються в організмі протягом усього життя і можуть призвести до рецидивів із періодичною появою симптомів.

Інкубаційний період варіює і може становити від кількох днів до двох тижнів. Це час між моментом контакту з вірусом та появою перших симптомів.

Коли організм вперше стикається з вірусом герпесу, імунна система починає виробляти антитіла IgM для боротьби з інфекцією. Це специфічні білки, що виробляються протягом перших днів від моменту інфікування або рецидиву.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат може вказувати на:

• активну інфекцію;
• первинну інфекцію;
• реактивацію вірусу.

Негативний результат може вказувати на:

• відсутність активної інфекції;
• надто короткий проміжок часу від моменту інфікування/реактивації;
• надто довгий проміжок часу від моменту інфікування/реактивації.

Застосування противірусних ліків, таких як ацикловір може впливати на результати аналізів. Рівень антитіл та активності вірусу може змінюватись залежно від стану імунної системи пацієнта. У пацієнтів з ослабленою імунною системою (наприклад, при ВІЛ-інфекції) ризик хибнонегативних результатів на порядок вище.

Токсоплазма (Toxoplasma)

Токсоплазма – це одноклітинний паразит, що належить до групи протозоїв, відомих як токсоплазми. Цей мікроскопічний організм може викликати інфекцію, яка називається токсоплазмозом, у різних видів тварин і людини.

У токсоплазми складний життєвий цикл, який включає два основні види, які називаються тахізоітами та цистами. Тахізоїти – це активні форми паразита, які розмножуються всередині клітин-господарів і можуть спричинити активну інфекцію. Цисти – це пасивні, стійкі до зовнішніх впливів форми, які можуть проживати всередині організму господаря довгий час.

Основним шляхом передачі паразита людині є вживання сирих чи недостатньо просмажених м'ясних продуктів, і навіть контакти з котами. Токсоплазмоз може передаватися від вагітної жінки її ненародженій дитині під час вагітності та пологів.

У більшості здорових людей токсоплазмоз має безсимптомний перебіг або супроводжується легкими симптомами, подібними до грипу, включаючи збільшення лімфовузлів. Однак у осіб з ослабленою імунною системою, таких як ВІЛ-інфіковані або ті, хто одержують імуносупресивну терапію, інфекція може викликати серйозні симптоми, включаючи лихоманку, біль у м'язах, головний біль та інші проблеми. У вагітних жінок інфекція токсоплазмою може передаватися плоду та викликати вроджені аномалії.

Після первинної інфекції організм зазвичай розвиває імунітет до токсоплазми, що запобігає повторному зараженню. Тим не менш, цисти токсоплазми можуть залишатися в організмі людини протягом усього життя.

Інкубаційний період (час між зараженням та появою симптомів) для токсоплазми може змінюватись, але зазвичай становить від декількох днів до двох тижнів після зараження.

Антитіла IgM виробляються організмом у відповідь на вплив інфекційних агентів Toxoplasma gondii. Дослідження антитіл IgM до токсоплазми проводиться у лабораторній діагностиці для виявлення активної або свіжої інфекції токсоплазмою.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат може вказувати на:

• активну інфекцію;
• реактивацію інфекції;
• вироблення антитіл у новонароджених без розвитку захворювання.

Негативний результат може вказувати на:

• відсутність активної інфекції;
• імунітет після перенесеної інфекції;
• недостатня кількість часу з інфекції.

Антитіла IgM можуть іноді крос-реагувати з антитілами до інших інфекцій, що може викликати хибнопозитивні результати. Це означає, що аналізи на токсоплазмоз можуть виявити наявність IgM антитіл, які насправді пов'язані з іншими інфекціями. Індивідуальні особливості імунної системи пацієнта також можуть впливати на виробництво антитіл та результати аналізів.

Краснуха (Rubella virus, RUBV)

Краснуха, також відома як краснушка або триденна лихоманка, являє собою вірусне захворювання, спричинене рубеловірусом. Це захворювання характеризується висипаннями на шкірі та лімфаденопатією (збільшенням лімфатичних вузлів). Краснуха зазвичай передається повітряно-крапельним шляхом, коли інфікована людина кашляє чи чхає.

Краснуха часто має перебіг із класичним симптомокомплексом. Початкові симптоми краснухи можуть бути схожі на застуду і включати слабкість, втомлюваність, низьку температуру тіла і легкий біль у горлі. Далі розвиваються:

• висипання на шкірі (червоні плями, що починаються на обличчі та поширюються по всьому тілу) – тривають кілька днів і потім зникають;
• лімфаденопатія (збільшені лімфатичні вузли);
• підвищення температури;
• набряк мигдалин;
• біль у суглобах та м'язах.

Однак, якщо жінка захворіла на краснуху під час вагітності, це може призвести до серйозних вроджених дефектів у плода. Крім того, інфекція може призвести до викидня або передчасних пологів.

Імуноглобуліни M (IgM) до краснухи – це клас антитіл, які організм виробляє у відповідь на інфекцію, що потрапила в організм. Вони першими з'являються в крові після зустрічі з інфекцією та відіграють важливу роль в імунній системі.

Визначення антитіл IgM до вірусу краснухи означає наявність активної чи нещодавньої інфекції краснухою. Білки можуть виявлятись протягом декількох тижнів після інфекції.

Інтерпретація результатів

Позитивний результат може вказувати на:

• активну інфекцію;
• недавню вакцинацію чи імунізацію;
• перенесену інфекцію.

Негативний результат може вказувати на:

• відсутність активної інфекції;
• минулу інфекцію чи вакцинацію;
• надто короткий період від моменту інфікування.

Деякі медичні стани, включаючи інші інфекції або аутоімунні захворювання, можуть викликати виробництво антитіл IgM, що може призвести до хибно-позитивних результатів.

Правила підготовки

Щоб відповіді на дослідження були об'єктивними, мінімізувати ризик хибнопозитивних та хибнонегативних результатів, важливо дотримуватися простих правил підготовки. А саме виключити:

• за 5-7 годин – прийом їжі;
• за максимально можливий проміжок часу – прийом їжі новонародженими;
• за 48 годин – масаж та фізіопроцедури;
• за 48 годин – фізичну активність;
• за 24 години – вживання алкоголю;
• за 24 години – стрес;
• за 48 годин – авіаперельоти та проведення інструментальних методів діагностики;
• за 1 годину – куріння.

Також не можна приймати препарати, що впливають на роботу імунної системи та противірусні за кілька днів до дослідження. Але тільки після погодження з лікарем.

Дозволено пити негазовану воду прямо перед забором крові.

Важливі примітки

Важливо відзначити, що результати аналізів повинні оцінюватися лікарем, і лише він може надати детальну інформацію про стан здоров'я пацієнта та плода, а також рекомендувати необхідне лікування та моніторинг.