Пакет аналізів: "Печінкові проби"

Українські синоніми: оцінка роботи печінки, біохімічний скринінг функції печінки

Англійські синоніми: liver functions tests

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Печінка є одним із життєво необхідних органів людини, що входить до травної системи. Саме печінка виробляє жовч, яка бере участь в розщепленні жирів та сприяє їхньому всмоктуванню в кишечнику. Однак це не єдина її функція – печінка є головним фільтром організму, який знешкоджує більшість токсинів, саме печінка накопичує запас енергії (глікоген), вітаміни та мікроелементи, постає регулятором обміну вуглеводів,жирів та білків, стимулює вироблення деяких гормонів. Також печінка синтезує фактори згортання крові та сприяє формуванню адекватної імунної відповіді.

На функціонування печінки впливає велика кількість зовнішніх та внутрішніх чинників, а хвороби печінки є надзвичайно поширеними.

Біль у верхній частині живота з локалізацією справа, оперізуючий біль, відчуття важкості у верхній правій ділянці живота, гіркий присмак в роті, нудота та блювання, набуття жовтуватого забарвлення шкірних покривів та слизових оболонок, зміна кількості та кольору калових мас та багато інших симптомів може стати симптомами хвороб гепатобіліарної системи (печінки та жовчних протоків). Коли людина звертається до лікаря з подібними симптомами – це є приводом для призначення аналізів, що допоможуть перевірити функції печінки.

Пакетна пропозиція «ПЕЧІНКОВІ ПРОБИ» передбачає оцінку основних біохімічних показників роботи печінки:

- білірубін загальний

- білірубін прямий

- білірубін непрямий

- загальний білок

- аланінамінотрансфераза (АЛТ)

- аспартатамінотрансфераза (АСТ)

- гама-глутамілтрансфераза (ГГТ)

- лужна фосфатаза (ЛФ)

- лактатдегідрогеназа (ЛДГ)

Для того, щоб зрозуміти, як комплексно оцінити роботу печінки за цими показниками, варто дізнатися, про що сигналізує кожен окремий показник.

І БІЛІРУБІН

Є тим самим барвником, що надає кольору жовчі. В крові людини є гемоглобін, за допомогою якого кисень транспортується до тканин та органів. У постійному процесі оновлення крові деяка частина гемоглобіну та інших білків, що містять гем (вони мають назву гемпротеїдів), руйнується. В процесі цього розпаду в клітинах печінки, кісткового мозку та селезінки утворюється білірубін. Селезінка утворює непрямий або так званий «вільний» білірубін. Він транспортується кровотоком  до печінки для того, щоб бути зв’язаним з глюкуроновою кислотою та виведеним з організму разом із сечею та каловими масами. Якщо непрямий білірубін накопичується в крові у високій концентрації, це може спричинити досить серйозні проблеми, оскільки він є токсичним для організму людини, а проникаючи крізь мембрани клітин може порушити внутрішньоклітинний обмін.

Клітини печінки «знешкоджують» непрямий білірубін, утворюючи з нього прямий (або «зв’язаний»). Він не є токсичним для організму, розчинний у рідинах та швидко виводиться з організму, потрапляючи спочатку в жовч та надаючи їй характерного кольору, а потім – у кишечник.

Загальний білірубін – це сума його двох фракцій. Найбільше його значення – при диференціальній діагностиці жовтяниці, а також для діагностики обструкцій жовчних шляхів.  Загальний білірубін може підвищуватися через дегенеративні захворювання печінки (при цьому відмічають підвищення і прямого, і непрямого білірубіну) – цироз, пухлини, гепатит, через інтоксикацію, запальні захворювання жовчних протоків, а також хвороби кровотворення, фізіологічну жовтяницю новонароджених, гельмінтози та ін. Часто ознакою підвищення білірубіну є обтураційна (так звана механічна) жовтяниця – коли білірубін накопичується в крові через те, що є механічна перешкода для відтоку жовчі. Наприклад, каміння, пухлини, післяопераційні рубці можуть стискати жовчні шляхи.

Зниження рівня загального білірубіну є сигналом про те, що необхідно приділити ретельну увагу здоров’ю. Оскільки найпоширенішими причинами зниження загального білірубіну постають виснажені стани, анемії, туберкульоз, гострий лейкоз, а також хронічна ниркова недостатність.

ІІ ЗАГАЛЬНИЙ БІЛОК

Він також складається з двох головних фракцій – альбумінів та глобулінів. Альбумін – головний будівельний матеріал, що використовується організмом при утворенні нових клітин, складає до 60% всіх білків організму, виконує роль білкового резерву. Саме альбумін створює онкотичний тиск крові, що перешкоджає її спонтанному виходу з кров’яного русла до тканин та органів. За допомогою альбуміну відбувається транспорт всіх лікарських препаратів, білірубіну та нерозчинних у воді молекул, він допомагає підтримувати загальний обсяг крові та бере участь в метаболізмі кальцію в організмі. Глобуліни – білки, що виробляються ретикулоендотеліальною системою, яка формує імунну відповідь організму.

Підвищений рівень загального білка зазвичай пов’язується із зниженням рівня рідини в організмі і концентрацією речовин в крові (дегідратація через діарею та блювання, масивні опіки тощо), а також через надлишкове вироблення, насамперед, глобулінів – через аутоімунні захворювання, гострі та хронічні інфекційні хвороби, онкологічні захворювання, за яких відбувається вироблення великої кількості патологічних білків.

Знижений рівень загального білка може бути сигналом недоотримання білків через дієту та голодування або через захворювання, що перешкоджають засвоєнню білків з їжі – синдром мальабсорбції, панкреатит, хвороби шлунково-кишкового тракту, печінки (наприклад, цирози та онкологічні хвороби). Також причиною може бути фізичне перевантаження, травми, переливання крові, опіки та ін.

ІІІ АЛАНІНАМІНОТРАНСФЕРАЗА та АСПАРТАТАМІНОТРАНСФЕРАЗА

АЛТ та АСТ – це внутрішньоклітинні ферменти, які каталізують перенос аміногруп між амінокислотами при їхньому метаболізмі. Їх відносять до групи трансаміназ. Найчастіше рівень цих двох ферментів аналізується разом, оскільки вони тісно пов’язані одне з одним. Переважна більшість цих ферментів знаходиться саме в клітинах печінки, однак також вони знаходяться в клітинах нирок, серця, головного мозку, в еритроцитах та скелетних м’язах. Зміна рівня АЛТ та АСТ в крові найчастіше є свідченням дегенеративних процесів саме в печінці.  При цьому рівень АСТ може коливатися через фізичне перевантаження, інфаркт міокарда, інтоксикації або вірусні гепатити. АЛТ є більш специфічним для діагностики захворювань саме печінки. Позанормові коливання рівня АЛТ дозволяють запідозрити в першу чергу ураження печінки (гепатит, жирову інфільтрацію, недостатнє кровопостачання), а вже потім – хвороби серцево-судинної системи (відмічається його підвищення при міокардитах та інфарктах міокарда), захворювання підшлункової залози, нирок, інфекції сечостатевої системи або пухлини.

В разі суттєвого відхилення рівня АЛТ або АСТ від нормального значення доцільно обчислювати коефіцієнт де Рітіса (KDR = ASAT/ALAT). При цьому KDR менше 1 – можлива ознака вірусного гепатиту, а значення, що перевищує 2 – свідчення того, що ушкоджене серце.

IV ГАМА-ГЛУТАМІЛТРАНСФЕРАЗА

Це внутрішньоклітинний фермент. Він базується в клітинах печінки, а також у нирках та жовчних шляхах. ГГТ бере участь в метаболізмі амінокислот. Незважаючи на те, що цей фермент є внутрішньоклітинним, він виявляється в крові, оскільки клітини організму постійно оновлюються, а ГГТ разом з рядом інших речовин потрапляє в кровоток для подальшого засвоєння або виведення з організму. Підвищений рівень ГГТ найчастіше вказує на проблеми з печінкою та жовчними протоками – наприклад, його може спричинити механічна жовтяниця, спричинена камінням, пухлинами або післяопераційними рубцями, які стискають жовчні протоки, гепатит, цироз, а також отруєння токсинами. Також його може викликати запалення підшлункової залози, хронічний та гострий панкреатит, рак простати, алкоголізм та інфекційний мононуклеоз. При цьому значення рівня ГГТ, що є нижчим за норму, не має діагностичного значення.

V. ЛУЖНА ФОСФАТАЗА (ЛФ)

Це не один внутрішньоклітинний фермент, а ціла їх група. Вони беруть участь в засвоєнні кальцію, а також – у ліпідному обміні. При відкладенні кальцію в кістках також задіяна ця група ферментів. І хоча лужна фосфатаза міститься в нирках, кістках, плаценті та молочних залозах в період лактації, найвища концентрація – саме в печінці та жовчних протоках. І тому підвищений рівень ЛФ в крові найчастіше дозволяє запідозрити проблеми з боку печінки – цироз, гепатит, гостре отруєння алкоголем або хронічний алкоголізм, будь-які онкологічні захворювання з метастазами в печінку. На другому місці – проблеми з боку кісток – остеосаркома, остеомаляція, рахіт, ушкодження кісток, аутоімунні захворювання та ін.

VI ЛАКТАТДЕГІДРОГЕНАЗА (ЛДГ)

Це фермент, який каталізує відщеплення атома водню від молекули молочної кислоти. Оскільки ЛДГ є внутрішньоклітинним ферментом, різке підвищення його рівня в крові може бути свідченням руйнації клітин або їхнього масивного ушкодження. Окреме підвищення рівня ЛДГ, якщо інші показники «печінкових проб» лишаються в межах нормальних значень, не може використовуватись для однозначної діагностики хвороб саме печінки. Окрім печінки, цей фермент міститься також в клітинах нирок, міокарду, мозку, легень, а також скелетних м’язів. Рівень ЛДГ корисно визначати для того, щоб відстежувати динаміку гострих станів. Наприклад, за умови м’язових дистрофій, гемолітичної анемії, тяжких інфекцій – зниження рівня ЛДГ буде свідченням ефективності терапії.

НАВІЩО РОБИТИ ПЕЧІНКОВІ ПРОБИ?

• для загальної оцінки роботи печінки та жовчних протоків;
• для вчасної диференційної діагностики найпоширеніших захворювань печінки та запобігання їх розвитку;
• для спостереження пацієнта з хронічними або діагностованими раніше гострими захворюваннями органів гепатобіліарної системи;
• якщо в пацієнта було гостре отруєння токсинами;
• для оцінки стану печінки пацієнта з хронічним алкоголізмом;
• для контролю дії гепатотоксичних медичних препаратів, а також для оцінки ефективності терапії при лікування захворювань печінки та жовчних протоків.

КОЛИ ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ АНАЛІЗ «ПЕЧІНКОВІ ПРОБИ»?

• В разі звернення до лікаря зі скаргами на біль у правій верхній частині живота або оперізуючий біль, здуття, нудоту, гіркоту в роті, зміну частоти, кольору, консистенції випорожнень, жовтуватий колір шкіри та слизових оболонок та інші ознаки проблем з органами гепатобіліарної системи.
• Якщо дані інструментальних методів дослідження свідчать про зміну розмірів або структури печінки та/або жовчного міхура.
• Якщо у близьких родичів пацієнта є проблеми з печінкою або жовчним міхуром;
• При інтоксикаціях (в т.ч. алкогольних).
• При призначенні препаратів, які впливають на функції печінки.
• При моніторингу пацієнтів із захворюваннями печінки та жовчних протоків.
• При профілактичному огляді.

ЯК ПРАВИЛЬНО ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ АНАЛІЗУ?

Кров для печінкових проб береться виключно натщесерце. За 12 годин до здачі крові необхідно виключити жирну їжу, впродовж 72 годин не вживати алкогольні напої, а за 30 хвилин до здачі – не курити. Потрібно знизити стрес та фізичні навантаження безпосередньо перед здачею аналізу .

НЕОБХІДНО ЗНАТИ

Лікарські препарати, які ви вживаєте, можуть впливати на результати аналізів, тому якщо перед здачею аналізу ви вживали необхідні лікарські препарати, не забудьте повідомити адміністратора лабораторії про це при оформленні замовлення. Інтерпретація результатів аналізу та діагностування захворювань має проводитися кваліфікованим лікарем, який збере всю необхідну інформацію, результати аналізу не є остаточним діагнозом.