АНАЛИЗЫ НА ВПЧ (Вирус папилломы человека)
Код
Назва
Ціна
Термін
Що таке ВПЛ (віруси папіломи людини)
ВПЛ (віруси папіломи людини, Human papilloma virus, HPV) – численна група вірусів роду папіломавірусів. Група налічує кілька сотень типів вірусів, всі вони є ДНК-вмісними. Генотипи близькоспоріднених генетичних варіантів розрізняються між собою більш ніж на 10%. ВПЛ можуть існувати тільки в людському організмі, є збудниками папіломавірусної інфекції (ПВІ), яка вражає шкірний епітелій або епітелій слизових оболонок з утворенням бородавок, папілом, плоских і гострих кондилом, карцином.
ВПЛ передаються переважно статевим шляхом, зараження частіше відбувається в юному, молодому віці, найбільш уразливі дівчата та жінки вікової категорії 15-30 років. Інші можливі шляхи передачі – контактний, контактно-побутовий (при безпосередньому зіткненні зі шкірою, слизовими оболонками хворого та через предмети побуту), вертикальний (від матері дитині при пологах). Мікротравми та потертості шкіри, слизової, ослаблення загального та місцевого імунітету підвищують ймовірність проникнення інфекції до організму. Новоутворення, викликані папіломавірусною інфекцією, можуть локалізуватися на різних частинах тіла (статеві органи, задній прохід, підошви, ротова порожнина, дихальні шляхи тощо), близько 40 типів вірусів папіломи є переважно аногенітальними, їх ще називають венеричними.
Особливість вірусів папіломи людини в тому, що вони не проникають до кровотоку, а впроваджуються в незрілі клітини глибоких шарів шкіри та слизових оболонок (найчастіше – базального шару), пошкоджують їх генетичний апарат. Поділ епітеліальних клітин зі зміненим вірусом геномом призводить до розростання новоутворень, а в поверхневих шарах епітелію формуються вірусні частинки, які стають джерелом інфекції для контактних осіб. Вбудовування деяких типів вірусу до геному клітин супроводжується посиленою продукцією онкобілків Е6, Е7, такі стани класифікуються як передракові. З уражених епітеліальних клітин може розвинутися інвазивний рак, який поширюється за межі первинно інфікованої структури.
Ризики злоякісного переродження доброякісних новоутворень вище при імунодефіцитних станах, зараженні одночасно декількома типами ВПЛ, наявності в організмі інших вірусних інфекцій і ЗПСШ будь-якої природи, важких хронічних захворюваннях, наявності шкідливих звичок. Значною мірою ризик залежить від ступеня онкогенності (канцерогенності) штаму. За цим критерієм ВПЛ поділяють на 4 групи:
неонкогенні, 1-5;
низького онкогенного ризику – 6, 11, 40, 42, 43, 44, 54, 61, 70, 72, 81;
середнього онкогенного ризику – 26, 53;
високого онкогенного ризику – 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 66, 68, 73, 82.
В останній групі максимально небезпечними вважаються типи 16 і 18, з ними пов’язано до 70% випадків раку шийки матки, до 80% – вульви та піхви, 92% – анального, 95% – ротової порожнини, 89% – ротоглотки, 63% – статевого члену.
Основний клінічний симптом папіломавірусної інфекції – поява на шкірі, слизових оболонках розростань різної форми – плоских плям з гладкою або бархатистою поверхнею, об’ємних утворень на тонкій ніжці або з широкою основою, однорідних або дольчатої будови (типу цвітної капусти, півнячого гребня). Розмір, забарвлення розростань також варіюються. Новоутворення дуже вразливі, легко травмуються та кровоточать, набрякають, запалюються, створюються сприятливі умови для приєднання вторинної інфекції. Специфічні новоутворення, викликані ПВІ, можуть локалізуватися на прихованих від очей ділянках (шийка матки, слизова гортані), їх можна виявити тільки в процесі інструментального обстеження. Крім видимих (екзофітних) розростань на поверхні шкірних покривів і слизових оболонок ПВІ може викликати появу ендофітних новоутворень, які приховані в товщі тканин.
Крім епітеліальних розростань до клінічних проявів папіломавірусної інфекції відносяться:
- свербіж, печіння, порушення чутливості в місці ураження;
- кровоточивість шкіри та слизових оболонок, утворення хворобливих тріщин;
- при аногенітальних бородавках, кондиломах можливі болючі відчуття при статевому акті, сечовипусканні, у жінок – білі та кров’янисті міжменструальні виділення, у чоловіків при значному ураженні уретри – утруднене сечовипускання;
- при респіраторному папіломатозі – осиплість, зміни тембру та сили голосу, утруднене, свистяче дихання, гавкаючий кашель. Захворювання може привести до стенозу гортані. Існує ризик повної втрати голосу, асфіксії внаслідок обструкції гортані;
- при злоякісному характері новоутворень до специфічних симптомів можуть приєднуватися болі, слабкість, втрата ваги без видимих причин.
Деякі клінічні форми папіломавірусної інфекції (латентна, субклінічна) характеризуються безсимптомним перебігом і можуть тривати від декількох місяців до декількох років, діагностувати їх можна тільки за допомогою лабораторних досліджень. За даними ВООЗ, поширеність ВПЛ серед молодого населення досягає 80%, але тільки у 5-10% інфікованих відзначаються клінічні прояви. В середньому в 70-80% випадків протягом 9-15 місяців після інфікування ВПЛ відбувається самовиліковування, але інфекція також може перейти в хронічну, рецидивуючу форму, ускладнитися гнійно-запальними й онкологічними процесами, в тому числі розвитком інвазивних форм раку.
Проти найбільш небезпечних, високоонкогенних штамів ВПЛ розроблена вакцина, вакцинація дозволяє попередити зараження, але не допомагає в лікуванні ПВІ, що вже розвинулась.
Види аналізів на ВПЛ
Основним методом лабораторної діагностики папіломавірусної інфекції є ПЛР-дослідження, спрямовані на виявлення ДНК вірусу папіломи людини в біологічному матеріалі пацієнта (зішкребі, сечі). Це єдиний метод виявлення прихованої інфекції, латентну форму ПВІ неможливо виявити при інструментальних, гістологічних, цитологічних дослідженнях.
Гістологічні, цитологічні дослідження та проби із застосуванням розчинів-індикаторів дозволяють виявити субклінічну форму інфекції. До цитологічних методів діагностики відносяться ПАП тест (мазок за Папаніколау) та цитологічне дослідження епітелію шийки матки, цервікального каналу на атипові клітини (мазок на атипію).
ПЛР-дослідження, як правило, спрямовані на виявлення 2 і більше типів ВПЛ одночасно. У лабораторії Ніколаб проводяться аналізи на:
- типи 6 і 11 (найпоширеніші типи вірусу низького онкогенного ризику, основні збудники ПВІ з утворенням аногенітальних бородавок, гострих кондилом, рецидивуючого респіраторного папіломатозу);
- типи 16 і 18 (типи з максимально високим канцерогенним потенціалом, причина багатьох форм раку);
- 14 типів ВПЛ з високим онкогенним ризиком (типи 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 66, 68);
- 28 широко розповсюджених типів ВПЛ з різним ступенем онкогенного ризику (66, 45, 58, 51, 59, 16, 33, 39, 52, 35, 18, 56, 68, 31, 26, 69, 73, 42, 82, 53, 43, 54, 70, 61, 6, 44, 40, 11).
ПЛР-дослідження на ВПЛ розрізняються не тільки якісним і кількісним складом аналізу (набором типів вірусу), але і методом визначення вірусної ДНК:
- якісне визначення (виявлення) без визначення типу – скринінгове дослідження, яке дозволяє підтвердити або виключити наявність у досліджуваному матеріалі ДНК хоча б одного з тих типів ВПЛ, які входять до складу конкретного аналізу. Цим методом у лабораторії Ніколаб проводяться аналізи на виявлення 6/11, 16/18 типів і 14 типів з високим онкогенним ризиком;
- кількісне визначення ДНК – якщо в зразку виявлено генетичний матеріал вірусу, дається кількісна оцінка його концентрації (кількості копій ДНК). Аналіз проводиться щодо 16/18 типів, 14-ти і 28-ми типів вірусу;
- якісне визначення ДНК з генотипуванням – дозволяє встановити тип кожного виявленого різновиду вірусу. Проводиться стосовно 14 типів вірусу з високим онкогенним ризиком.
У лабораторії Ніколаб для дослідження використовуються урогенітальний зішкріб, сеча.
У яких випадках призначаються аналізи на ВПЛ
Різні аналізи на ВПЛ можуть призначатися:
- при наявності бородавок, папілом, кондилом, морфологічних змін епітелію йінших клінічних симптомів папіломавірусної інфекції;
- при скринінгу раку шийки матки (ПЛР-дослідження з якісним визначенням ДНК у комплексі з цитологічним дослідженням) у жінок старше 30 років;
- при плануванні вакцинації від ВПЛ і після її проведення;
- особам, у яких виявлено ПВІ в латентній, субклінічній формі;
- після лікування папіломавірусної інфекції.
Цитологічні дослідження проводяться переважно в скринінгових цілях, для ранньої діагностики раку шийки матки та передракових станів. Також можуть призначатися для моніторингу пацієнток з виявленою методом ПЛР латентною папіломавірусною інфекцією. Цілі проведення ПЛР-досліджень більш широкі:
- виявлення латентної інфекції, розробка плану динамічного спостереження;
- підтвердження, уточнення результатів цитологічного, гістологічного дослідження при субклінічній формі інфекції;
- прогноз ризику розвитку ВПЛ-асоційованих злоякісних новоутворень, перш за все, важкої дисплазії та раку шийки матки;
- динамічний моніторинг пацієнтів з виявленою латентною або субклінічною інфекцією, контроль персистування вірусу;
- розробка схеми лікування та оцінка його ефективності;
- оцінка доцільності проведення вакцинації від ВПЛ та її ефективності.
У скринінгових цілях (щоб підтвердити або спростувати наявність в організмі вірусів певної групи – низького/високого/ максимально високого онкогенного ризику) призначаються аналізи з якісним визначенням ДНК. Аналізи з кількісним визначенням ДНК і з генотипуванням призначаються тільки при позитивних результатах скринінгових досліджень. Вони ж застосовуються для спостереження в динаміці. Кількісне визначення ДНК дозволяє оцінити вірусне навантаження, ступінь ризику наявності або розвитку передракових станів, раку. Генотипування також важливе для оцінки ризику – при виявленні ДНК відразу декількох генотипів або найбільш небезпечних типів вірусу (16 і/або 18) ризик вище. Під час моніторингу генотипування дозволяє відрізнити персистування (хронічну інфекцію, яка є більш небезпечною) від реінфікування іншим вірусом/набором вірусів.
Переваги аналізів на ВПЛ у лабораторії Ніколаб
У лабораторії Ніколаб проводиться широкий перелік ПЛР-досліджень, які є специфічним і високочутливим методом діагностики та скринінгу папіломавірусної інфекції. Залежно від показань (скринінг, позитивні результати цитологічних досліджень, наявність клінічних симптомів) можна вибрати найбільш доцільний вид аналізу з оптимальним співвідношенням інформативності та ціни. Також лабораторія проводить цитологічні дослідження, які дозволяють виявити зміни епітелію екто- та ендоцервіксу різної природи, в тому числі пов’язані з ПВІ. Всі аналізи проводяться із застосуванням високочутливого лабораторного обладнання та сертифікованих витратних матеріалів.
Як підготуватися до здачі аналізів на ВПЛ
Правила підготовки залежать від біологічного матеріалу, який досліджується. Будь-які зішкреби (мазки) рекомендується брати до проведення діагностичних, лікувальних маніпуляцій в імовірному місці локалізації збудника.
Урогенітальний зішкріб жінкам рекомендується здавати в 1 половині менструального циклу, починаючи з 5-го дня, допустимо взяття зішкребу в 2 половині циклу, мінімум за 5 днів до очікуваного початку чергової менструації. При наявності патологічних змін, які вказують на рак, передраковий стан, взяття зішкребу здійснюється в день звернення. Слід протягом 1-2 діб утримуватися від спринцювань піхви, статевих контактів, такий же інтервал необхідно витримати після кольпоскопії, вагінального УЗД. При взятті мазка з уретри 2-3 години утримуватися від сечовипускання. На чоловіків поширюється вимога утримуватися від статевих контактів і сечовипускання.
Збір сечі здійснюється вранці, після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. За день напередодні здачі аналізу рекомендується виключити з раціону алкоголь, гостру та солону їжу.
Забір матеріалів для цитологічних досліджень особливої підготовки не вимагає, жінкам рекомендується здавати мазок на атипові клітини до початку менструації або через 2-3 дні після завершення.
