АНАЛІЗИ НА ГЕРПЕС

Що таке герпес і герпесвіруси

Існує група інфекційних захворювань, збудниками яких є герпесвіруси (ДНК-вмісні віруси сімейства Herpesviridae). Коли говорять про аналізи на герпес, мають на увазі дослідження, які спрямовані на виявлення ДНК різних вірусів цього сімейства або антитіл до них. Усі герпесвіруси здатні після проникнення в організм зберігатися (персистувати) в ньому нескінченно довго, як правило, довічно. Переважну частину часу вони існують у латентній формі та не викликають будь-яких клінічних проявів, тільки молекулярно-генетичні аналізи на герпес (ПЛР-дослідження) дозволяють виявити в організмі інфекцію. При зниженні імунітету внаслідок переохолодження, стресу та з інших причин герпесвіруси активізуються та провокують гострий перебіг інфекції. На стадії гострого захворювання та деякий час після зникнення симптомів аналізи на герпес виявляють ранні антитіла IgM, а пізні антитіла IgG зберігаються тривалий час, якщо людина хоч раз перехворіла на герпесвірусне захворювання в гострій формі.

У людини хвороби викликають 8 типів вірусів Herpesviridae. Власне герпесом прийнято називати захворювання, викликані вірусом простого герпесу (Herpes simplex virus) 1 або 2 типу. Інші захворювання цієї групи мають власні назви.

Герпес простий (Herpes simplex virus, HSV-1 і 2, ВПГ) – найчастіше проявляється висипаннями у вигляді бульбашок на шкірі та слизових. Висипання локалізуються переважно на губах, статевих органах, рідше на інших ділянках тіла, обличчя. Вони сверблять, завдають дискомфорту, бульбашки можуть лопатися. Іноді їх поява супроводжується грипоподібними симптомами (підвищення температури, головний біль, біль у горлі). Також можливе проникнення вірусу в центральну нервову систему. Гострий герпес, викликаний ВПГ-1, зазвичай має перебіг з класичними симптомами, тоді як ВПГ-2 часто викликає безсимптомний перебіг захворювання (при цьому людина є джерелом інфекції). Вірус потрапляє в організм через пошкоджені шкіру та слизові (в тому числі через непомітні мікротріщини) при контакті з ураженими ділянками шкіри, слизових і біологічними рідинами хворого (вірусоносія). Імовірність передачі HSV від вагітної матері до дитини найвища в разі її зараження безпосередньо перед пологами. Простий герпес має перебіг з періодичними рецидивами, причому при реактивації симптоматика зазвичай менш виражена, ніж при первинному загостренні.

Varicella Zoster (герпесвірус 3 типу) передається повітряно-крапельним шляхом, викликає вітряну віспу й оперізуючий лишай. Вітряна віспа розвивається, якщо вірус проник в організм вперше (зазвичай це відбувається в дитячому віці). Після хвороби формується довічний імунітет до вітряної віспи, але вірус зберігається в організмі, поселяється в нервових волокнах. У літньому віці, а також при ослабленні імунітету у молодих людей він може активізуватися, викликати оперізуючий лишай (оперізуючий герпес). Розвиток вітряної віспи починається з підвищення температури, загального нездужання, потім з’являється висип, який тримається до 9 днів. Спочатку утворюються червоні вузлики, потім бульбашки, які поступово підсихають, шкіра покривається корочками і, нарешті, повністю очищається. При оперізуючому герпесі висип зазвичай локалізується з одного боку тіла, обличчя у вигляді широкої смуги. Його появі передує лихоманка, свербіж шкіри та поколювання, а також інтенсивні пекучі болі. Захворювання може проявлятися сильними стріляючими, пекучими болями або дискомфортними відчуттями в уражених периферичних нервах і симптомами інтоксикації без висипань. У деяких випадках оперізуючий лишай може поширюватися на внутрішні органи або на нехарактерні області шкіри – навколо очей, на лобі, в зовнішньому слуховому проході тощо. Це залежить від того, де знаходиться уражений нервовий вузол.

Вірус Епштейна-Барр (герпесвірус 4 типу, ВЕБ) є збудником інфекційного мононуклеозу, сприяє розвитку низки онкологічних, аутоімунних, неврологічних та інших захворювань. ВЕБ – широко розповсюджений вірус, який персистує в організмі 90-95% дорослого населення. Вірусоносій є джерелом інфекції навіть у разі відсутності будь-яких клінічних проявів. Якщо вірус Епштейна-Барр проникає в організм в дитячому віці, виражені симптоми зазвичай відсутні. Інфікування пацієнтів у віці 15-25 років, як правило, супроводжується розвитком захворювання з вираженою клінічною картиною. Інфекційний мононуклеоз проявляється інтоксикацією, лихоманкою, запаленням, збільшенням лімфовузлів і мигдалин, болями в горлі, потім збільшуються печінка, селезінка. В разі ускладненого перебігу хвороба може призводити до змін складу крові, неврологічних порушень і інших патологічних станів. Існує безліч інших захворювань, асоційованих з герпесвірусом людини 4 типу, у кожного специфічна клінічна картина.

Цитомегаловірус (Cytomegalovirus, вірус герпесу 5 типу, ЦМВ) – збудник цитомегаловірусної інфекції (цитомегалії, ЦМВІ). Передається з різними біологічними рідинами при безпосередньому контакті, через предмети побуту, повітряно-крапельним шляхом, при переливанні крові, пересадці органів, від матері до дитини в процесі внутрішньоутробного розвитку та при пологах, в процесі грудного вигодовування. Носіями даного вірусу є близько 80% людей, у більшості він все життя існує в організмі в латентній формі. Симптоми гострої цитомегалії схожі з клінічною картиною інфекційного мононуклеозу, у важких випадках інфекція викликає ураження печінки, легень, нервової системи. Тільки аналізи на герпес дозволяють диференціювати захворювання, викликані герпесвірусами 4 і 5 типу. Найбільш небезпечна вроджена ЦМВІ, інфікування вагітної жінки може призвести до викидня або затримки внутрішньоутробного розвитку дитини, важких неврологічних порушень, ураження печінки й інших патологій плоду, новонародженого.

Герпес людини 6 типу (ВГЛ-6) – маловивчена інфекція. Зараження зазвичай відбувається повітряно-крапельним шляхом у віці від 4 місяців до 2 років. Також можлива передача вірусу при переливанні крові, пересадці органів, через нестерильні інструменти. У дітей інфекція зазвичай має перебіг без симптомів, але може проявлятися у вигляді раптової екзантеми (дитячої розеоли). Симптоми цього захворювання – лихоманка, слабкість,збільшення шийних та потиличних лімфовузлів. Температура підвищується до 39-40°, погано піддається зниженню, тримається протягом 3 днів. Після її нормалізації з’являються дрібні плямисті висипання (кореподібні). Прогноз зазвичай сприятливий, хоча є ризик ураження головного мозку, ЦНС. Після перенесеного захворювання формується довічний імунітет, але вірус зберігається в організмі. У дорослих інфікування ВГЛ-6 або його активізація можуть супроводжуватися симптомами інфекційного мононуклеозу, фульмінантного гепатиту. Також активний вірус небезпечний тим, що може спровокувати відторгнення пересаджених органів, активізацію та прогресування ВІЛ-інфекції.

Види аналізів на герпес

У лабораторії Ніколаб проводяться аналізи на герпес для діагностики 6 типів герпесвірусів – ВПГ-1, ВПГ-2, Varicella Zoster, ВЕБ, ЦМВ, ВГЛ-6. Аналізи поділяються на 2 групи, серологічні та молекулярно-генетичні.

Серологічні (імунологічні) дослідження сироватки крові відносяться до непрямих методів виявлення інфекції, спрямовані на вивчення взаємодії антигенів з антитілами. У лабораторії Ніколаб виконуються такі імунологічні аналізи на герпес:

• на ранні (IgМ) і пізні (IgG) антитіла до герпесвирусів 1, 2, 3 та 5 типу, а також на пізні антитіла до вірусу 6 типу;
• на антитіла до різних антигенів вірусу Епштейна-Барр (герпесвірусу 4 типу);
• на гетерофільні антитіла до ВЕБ (аналіз застосовується для диференціальної діагностики інфекційного мононуклеозу);
• на визначення авідності (міцності зв’язку між антитілом і відповідним йому антигеном) антитіл IgG до ВПГ-2, цитомегаловірусу.

Аналізи цієї групи дозволяють визначити збудника захворювання, встановити факт контакту з вірусом в минулому, відрізнити ранню гостру інфекцію від недавно перенесеної та персистентної, в тому числі в стадії реактивації.

Молекулярно-генетичні аналізи проводяться методом полімеразної ланцюгової реакції та спрямовані на виявлення ДНК різних типів герпесвірусів у біологічних матеріалах (кров, спинномозкова рідина, сеча, слина, зішкреби). Визначення ДНК герпесвірусів може бути:

• якісним – аналіз на герпес підтверджує або присутність вірусу в організмі, або його відсутність;
• кількісним – дозволяє оцінити кількість (сотні, тисячі тощо) копій ДНК вірусу, які визначаються в зразку за час дослідження.

Молекулярно-генетичні аналізи на герпес відрізняються високою чутливістю (дозволяють виявити ДНК на ранній стадії захворювання та при латентній інфекції) та специфічністю (найбільш точний інструмент диференціальної діагностики різних типів герпесвірусних інфекцій).

У яких випадках призначаються аналізи на герпес

Аналізи на герпес може призначати терапевт, інфекціоніст, гінеколог, ЛОР, гематолог та інші фахівці. Різні аналізи на герпес дозволяють:

• підтвердити діагноз за наявності клінічних симптомів активної герпесвірусної інфекції;
• провести диференціальну діагностику різних типів герпесвірусної інфекції, інших інфекційних захворювань, які мають подібну клінічну картину;
• виявити в організмі латентну герпесвірусну інфекцію, встановити, що людина є вірусоносієм;
• визначити стадію інфекції;
• оцінити ефективність противірусної терапії;
• визначити наявність/відсутність імунітету до Varicella Zoster Virus та оцінити доцільність вакцинації.

Аналізи на герпес призначаються:

• за наявності клінічних симптомів простого герпесу, вітряної віспи або оперізуючого лишаю, ЦМВІ, інфекційного мононуклеозу, дитячої розеоли й інших вірус-асоційованих захворювань – для уточнення діагнозу;
• за наявності лабораторних ознак інфекційного мононуклеозу (аналіз крові виявляє атипові лімфоцити);
• для скринінгу простого герпесу у контактних осіб;
• при плануванні вагітності та для контролю її перебігу;
• при патологіях вагітності в анамнезі (одна з можливих причин – ЦМВІ);
• у складі обстеження новонароджених при підозрі на вроджену ЦМВІ, якщо мати заразилася ЦМВ під час вагітності;
• у складі комплексного обстеження осіб з імунодефіцитними станами (ВІЛ-інфекція, СНІД, проходження імуносупресивної терапії);
• при підготовці до трансплантації органів, тканин і після її проведення;
• якщо було діагностовано герпесвірусну інфекцію та проводиться (проводилася) противірусна терапія – для моніторингу стану пацієнта, оцінки ефективності лікування.

Це найбільш загальні показання до проведення аналізів на герпес, існують додаткові специфічні показання до проведення аналізів на окремі типи герпесвірусів.

Переваги аналізів на герпес у лабораторії Nikolab

У медичній лабораторії Nikolab можна здати аналізи практично на всі типи герпесвірусів людини. З великого переліку аналізів фахівець може вибрати найбільш відповідні для досягнення певної діагностичної мети. Більшість аналізів на герпес – це складні дослідження, які проводяться протягом тривалого проміжку часу. При зверненні в лабораторію Ніколаб результати цих аналізів будуть готові в максимально стислі терміни (отримати результат ще швидше не дозволяє сама природа дослідження). При цьому тут діють лояльні розцінки на послуги, оскільки обладнання та всі витратні матеріали лабораторія купує безпосередньо у великих постачальників, без переплат посередникам. Застосування передових методів дослідження забезпечує високу точність, достовірність результатів аналізів на герпес (за умови, що пацієнт правильно підготувався до їх здачі).

Як підготуватися до аналізів на герпес

Для аналізів на антитіла до різних вірусів герпесу використовується венозна кров. Перед її здачею рекомендується:

• не вживати їжу протягом 8-12 годин;
• утримуватися від фізичних навантажень, уникати стресів протягом усього дня напередодні здачі крові;
• дотримуватися повного спокою та не курити півгодини перед здачею аналізу на герпес.

Правила підготовки до аналізів на герпес методом ПЛР-дослідження залежать від того, який біологічний матеріал використовується:

• перед здачею крові потрібна стандартна підготовка (бажано здавати вранці натщесерце, уникати навантажень, утриматися від куріння);
• перед збором сечі проводиться гігієнічний туалет зовнішніх статевих органів, напередодні рекомендується виключити з раціону гостру, солону їжу, алкоголь;
• забір ліквору (спинномозкової рідини) здійснюється натщесерце, маніпуляція проводиться фахівцем у стаціонарі;
• перед збором слини протягом 4 годин необхідно утримуватися від прийому їжі, алкоголю, ліків, куріння, не чистити зуби, не користуватися ополіскувачами, спреями, жувальною гумкою. Безпосередньо перед збором слід тричі ретельно прополоскати рот кип’яченою водою без будь-яких добавок;
• подібних правил слід дотримуватися при підготовці до взяття зішкреба (мазка) з внутрішньої поверхні щоки (букального) та з зіву (ротоглотки). Безпосередньо перед взяттям букального зішкреба, після полоскання, рекомендується помассувати щоку, щоб стимулювати виділення секрету;
• перед взяттям мазка (зішкреба) з носа протягом 3-4 годин не можна його промивати, використовувати назальні краплі, спреї, мазі;
• перед взяттям урогенітального зішкреба протягом 3 діб необхідно утримуватися від статевих контактів, жінкам – не спринцюватися та не використовувати будь-яких внутрішньовагінальних препаратів. З моменту останнього сечовипускання до взяття зішкреба повинно пройти не менше 3 годин.