Гормони щитовидної залози

По праву щитовидна залоза, вважається одним з найбільш важливих органів в організмі людини. Важить щитовидна залоза близько 20 грамів. Однак такий маленький орган є постачальником життєвої енергії в організм будь-якої людини.

Щитовидна залоза контролює діяльність практично всіх органів і систем за допомогою виробленню нею йодовмісних гормонів.

Без достатньої кількості гормонів щитовидної залози неможливі:

• Нормальний обмін речовин;
• Зростання, дозрівання тканин, органів і кісткового апарату;
• Енергетичне харчування клітин і всього організму в цілому;

Трийодтиронин вільний (FТ3) – це не пов’язана з білками плазми крові біологічно активна частина трийодтиронина (гормону щитовидної залози), яка регулює швидкість основного обміну, зростання тканин, обміну білків, вуглеводів, ліпідів і кальцію, а також діяльність серцево-судинної, травної, дихальної, репродуктивної та нервової систем.

Тироксин вільний (fТ4) – один з двох головних гормонів щитовидної залози, основною функцією якого є регуляція енергетичного і пластичного обміну в організмі. Вільний тироксин – біологічно активна частина загального тироксину, яка відіграє важливу роль в обміні речовин.

Тиреотропного гормону (ТТГ) – основний регулятор функції щитовидної залози, що синтезується гіпофізом – невеликий залозою, яка розташована на нижній поверхні головного мозку. Основна його функція – підтримувати постійну концентрацію тиреоїдних гормонів, які регулюють процеси утворення енергії в організмі. Коли їх вміст у крові знижується, гіпоталамус вивільняє гормон, що стимулює секрецію ТТГ гіпофізом.

Дисфункція гіпофіза може викликати підвищення або зниження рівня тиреотропного гормону. При підвищенні його концентрації тиреоїдні гормони виділяються в кров в аномальних кількостях, викликаючи гіпертиреоз. При зниженні концентрації тиреотропного гормону вироблення тиреоїдних гормонів також знижується і розвиваються симптоми гіпотиреозу.

Причинами порушення вироблення тиреотропного гормону можуть бути захворювання гіпоталамуса, який починає продукувати підвищені або знижені кількості тиреоліберином – регулятора секреції ТТГ гіпофізом. Захворювання щитовидної залози, що супроводжуються порушенням секреції тиреоїдних гормонів, можуть опосередковано (за механізмом зворотного зв’язку) впливати на секрецію тиреотропного гормону, викликаючи зниження або підвищення його концентрації в крові.

Антитіла до тиреоїдної пероксидази (AТПО) є аутоантителами до цього ферменту. До недавнього часу ці антитіла іменувалися Антимікросомальні (АМА), оскільки вони зв’язувалися з микросомальной фракцією тиреоцитов. Сучасні дослідження визначили, що тиреоїдна пероксидаза є основним антигенним компонентом мікросом.
Визначення концентрацій антитіл до ТПО є одним з найбільш чутливих тестів для діагностики аутоімунних захворювань щитовидної залози. Аутоімунні захворювання щитовидної залози є основним чинником, що лежить в основі гіпотиреозу і гіпертиреозу, і розвиваються зазвичай у генетично схильних людей. Наявність підвищеного титру антитіл до ТПО і підвищений рівень ТТГ дозволяють прогнозувати розвиток гіпотиреозу в майбутньому.
Найбільш високий рівень антитіл до ТПО визначається у пацієнтів з тиреоїдитом Хашимото. При цьому захворюванні антитіла до ТПО виявляються приблизно в 90% випадків, що підтверджує аутоіммунну природу захворювання. Ці антитіла також часто виявляються (60-80%) при захворюванні Грейвса. Є чіткий зв’язок між наявністю антитіл до ТПО і гістологічної картиною тиреоїдиту. Однак, у зв’язку зі значною здатністю щитовидної залози до регенерації під дією тиреотропного гормону, клінічні ознаки гіпотиреозу можуть проявитися через роки після виникнення хронічного захворювання щитовидної залози.
Визначення титру антитіл до ТПО допомагає при діагностиці аутоімунних захворювань щитовидної залози і дозволяє диференціювати аутоімунні захворювання і неаутоіммунний зоб або гіпотиреоз. Дослідження антитіл до ТПО (тіреопероксідазе) проводиться зазвичай разом з дослідженням на ТТГ.

Антитіла до тиреоглобуліну – специфічні імуноглобуліни, спрямовані проти попередника гормонів щитовидної залози. Вони є специфічним маркером аутоімунних захворювань щитовидної залози (захворювання Грейвса, тиреоїдиту Хашимото).
Тиреоглобулін – це глікопептид, попередник трийодтиронина (Т3) і тироксину (Т4). Він виробляється тільки клітинами щитовидної залози і накопичується в її фолікулах у вигляді колоїду. При секреції гормонів тиреоглобулін в невеликій кількості потрапляє в кров. З невідомих причин він може ставати аутоантигеном, і у відповідь організм виробляє до нього антитіла, що викликає запалення щитовидної залози. АТТГ можуть блокувати тиреоглобулін, порушуючи при цьому нормальний синтез гормонів щитовидної залози і викликаючи гіпотиреоз, або, навпаки, надмірно стимулювати залозу, викликаючи її гіперфункцію.
Антитіла до тиреоглобуліну одночасно взаємодіють з компонентами сполучної тканини очниці, очних м’язів і ферментом ацетилхолінестеразою. Можливо, що аутоімунна реакція є причиною змін з боку тканин очниці при тиреотоксической офтальмопатии.
АТТГ виявляють у 40-70% пацієнтів з хронічним тиреоїдитом, у 70% хворих з гіпотиреозом, у 40% з дифузним токсичним зобом і у невеликої кількості хворих з іншими аутоімунними патологіями, в тому числі перніціозною анемією. Хоча рівень антитіл буває трохи підвищеним і у здорових людей, особливо літніх жінок.
Головним чином тест на АТТГ корисний при підтвердженні у пацієнта діагнозу «дифузний токсичний зоб»  або «гіпотиреоз внаслідок аутоімунного тиреоїдиту». Крім того, він цінний при диференціальній діагностиці базедового захворювання і токсичного вузлового зоба. Незважаючи на те що АТТГ рідше виявляються в сироватці крові, ніж тиреоїдні мікросомальні антитіла (антитіла до пероксидази), у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями щитовидної залози результати даного аналізу також важливі для підтвердження діагнозу.
Якщо у вагітної аутоімунне ураження щитовидної залози або ще якась аутоімунна патологія, тест на одне або кілька тиреоїдних антитіл повинен бути призначений на початку вагітності і незадовго до пологів для прогнозу ризику ураження щитовидної залози новонародженого.