Діагностика гельмінтозів

Гельмінти (в просторіччі глисти) – загальна назва паразитичних черв’яків, що мешкають в організмі людини, тварин і рослин, що викликають гельмінтози.

За даними ВООЗ, щороку приблизно кожна друга людина на планеті заражається одним з трьох основних видів гельмінтів. Деякі оцінки, виконані в США (Росс Андерсон) повідомляють, що 95-99% населення має паразитів, але не знають про це.

Симптоми глистів у людини різноманітні, вони різняться в залежності від наявності конкретного збудника і від того, в якому органі він розташовується.

До характерних ознак глистів у людини відносяться:

• збільшення лімфатичних вузлів;
• алергічні висипання на шкірі;
• розлад травлення (діареї, запори, підвищене газоутворення, біль в животі, нудота);
• збільшення селезінки, печінки;
• сухий кашель;
• слабкість організму;
• свербіж шкіри, свербіж в області статевих органів і анального отвору;
• схуднення при звичайному раціоні харчування;
• хронічна субфебрильна температура тіла;
• головний біль.

Деякі гельмінтози не супроводжуються якими-небудь симптомами протягом тривалого періоду часу. Так, перші прояви ехінококозу виникають через 6 місяців і більше з моменту проникнення хробака в організм. Ехінокок зазвичай локалізується в печінці. Хітинова капсула, в яку укладено гельмінт, поступово збільшується в розмірі, стискаючи сусідні структури, а потім і органи, чим і обумовлені основні його прояви – біль у правому підребер’ї, пожовтіння шкірного покриву, нудота, розлад травної функції і т.д.

Хронічний кашель, утруднення дихання, задишка можуть вказувати на ураження гельмінтами (легеневий сисун, ехінокок) легких. Обидва паразита в рідкісних випадках локалізуються в головному мозку і в м’язовій тканині.

Все гельмінтози викликають у людини симптоми інтоксикації: слабкість, біль в м’язах, головний біль, підвищення температури тіла, що виникають періодично.

Людська аскарида – це черв’як-паразит, який живе в кишечнику людини. Ця паразитарна інфекція зустрічається у дітей і дорослих, базується і розмножується в тонкому кишечнику. Довжина черв’яків-аскарид становить іноді до 40 сантиметрів, якщо інфекцію запустити.

Аскариди в кишечнику рухаються вільно, не закріплюючись на його стінках, тому вони не залишаються в калі після дефекації, що значно ускладнює процес первинної діагностики.

Іноді під час лабораторного дослідження в калових масах виявляють яйця аскарид, однак так трапляється не завжди, тому для розпізнавання захворювання використовуються більш ефективні дослідницькі методики.

Трихинелла – це паразит, який відноситься до круглих черв’якам. Він живе в організмі багатьох тварин і людини.
Личинки трихінел в першій стадії розвитку вражають поперечно-смугасту мускулатуру, потім, у другій і третій стадії, вони паразитують в просвіті тонкого кишечника.
При зараженні трихінелою у людини виникає небезпечне захворювання трихінельоз.

Ехінокок – це паразит, що відноситься до роду стрічкових черв’яків. Паразитує в кишечнику багатьох тварин – собак, вовків, шакалів і ін. Личинкова стадія ехінокока у людини викликає захворювання ехінококоз.
Паразит ехінокок виділяє в навколишнє середовище личинки, які потрапляють в організм проміжних господарів (людина, велика рогата худоба, вівці, кози, коні, свині). Там формується ехінококова кіста – міхур зі складною багатошаровою структурою. Усередині таких бульбашок знаходяться сколекси (головна частина майбутніх статевозрілих форм), дочірні бульбашки і живильна рідина. Кісти зовні покриваються щільною сполучною тканиною і можуть роками зберігатися в організмі людини.

Опісторхоз – захворювання викликається паразитичними плоскими черв’яками. Опісторхоз поширений на території Росії, України, Казахстану та країн Південно-Східної Азії. Зараженню піддається людина і рибоїдні тварини. Зараження відбувається при прийомі в їжу сирої або недостатньо термічно обробленої річкової риби. Захворювання характеризується ураженням протоки печінки, жовчного міхура і протоки підшлункової залози.

Токсокароз – зараження відбувається при ковтанні яєць токсокар з їжею і водою, забрудненими випорожненнями собак, а також при контакті з інвазованими чотирилапими. Виходять вони з яєць личинки і мігрують з кишечника через стінку кишки і по кровоносних судинах потрапляють в різні органи і тканини, де інкапсулюються і, зберігаючи тривалий час біологічну активність, викликають личинкову форму захворювання. Личинки токсокар кішок після міграції знову потрапляють в кишечник в статевозрілій стадії розвитку (імаго) і викликають імагінальну форму захворювання. Самка токсокар за добу відкладає близько 200 000 яєць. Кров’ю яйця розносяться по органах і тканинах носія. Загальна кількість відкладених яєць на добу вимірюється мільйонами.

Лямбліоз – вкрай поширене побутове захворювання, яке викликають лямблії, паразити, які потрапляють в кишечник людини із зовнішнього середовища. Найчастіше діагноз лямбліоз ставлять дітям дошкільного та шкільного віку, проте нерідко хворіють і дорослі люди, котрі нехтували правилами особистої гігієни.

Діагностика гельмінтозів може грунтуватися на клінічній картині, даних епідеміологічного анамнезу і результатах лабораторних досліджень. У лабораторній діагностиці поширені аналізи калу на яйця глистів, але мінусом цього методу є, то що лише яйця деяких глистів можна виявити в калі.
Найсучаснішим методом діагностики є дослідження сироватки крові на наявність антитіл до паразитів (метод ІФА)